Паламар Святослав Ярославович, відомий під позивним «Калина», уособлює стійкість і незламність українського воїна. Підполковник Національної гвардії України, заступник командира 1-го корпусу «Азов», він пройшов шлях від звичайного галичанина з комерційним досвідом до легендарного захисника Маріуполя та «Азовсталі». Його історія — це не просто біографія військового, а живий приклад того, як особиста мужність і глибоке розуміння людської психіки перетворюються на силу, яка надихає тисячі побратимів і мільйони українців.
Народжений 10 жовтня 1982 року на Львівщині, він брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності, а з серпня 2014-го став на захист країни в лавах «Азова». Оборона Маріуполя 2022 року, полон у російських катівнях, інтернування в Туреччині й повернення до строю — кожен етап його життя наповнений випробуваннями, що загартували характер. Сьогодні «Калина» продовжує службу, ділиться досвідом у інтерв’ю та наголошує на важливості загальної мобілізації й психологічної підготовки воїнів.
Його позивний «Калина» — не випадковість. Як ця рослина цвіте яскраво навіть після суворих зим, так і Святослав Ярославович символізує відродження та непохитну волю України. Герой України, батько двох дітей, психолог за освітою — він поєднує в собі стратега, лідера й людину, яка знає ціну миру й свободи.
Ранні роки та формування характеру
Святослав Паламар народився 10 жовтня 1982 року в містечку Миколаїв на Львівщині, що нині входить до Стрийського району. Дитинство пройшло серед галицьких пейзажів, де традиції, патріотизм і сильна родинна підтримка формували майбутнього воїна. З юних років він цікавився історією України, любив гратися в солдатиків і мріяв про службу. Ця дитяча пристрасть не зникла — вона лише набула реальних обрисів у складні часи.
Після школи хлопець вступив до Львівського торговельно-економічного університету. Навчання не було легким: на другому курсі він взяв академічну відпустку й пішов служити в Збройні сили України. Там здобув звання сержанта, пройшов підготовку в міжнародному центрі миротворчих підрозділів і навіть став контрактником 80-ї аеромобільної бригади. Цей досвід став першим серйозним випробуванням дисципліни та відповідальності.
Повернувшись до університету, Святослав закінчив його й почав кар’єру комерційного директора на одному з підприємств. Здавалося, життя налаштоване на стабільність: бізнес, родина, мирні будні. Та внутрішній поклик до справедливості не давав спокою. Він брав активну участь у Помаранчевій революції 2004 року, а згодом — у Революції Гідності 2013–2014 років. Вулиці Києва, де тисячі українців стояли за гідність, стали для нього школою справжнього патріотизму.
Шлях до лав «Азова» та перші бойові випробування
Весна 2014 року змінила все. Російська агресія на сході України вимагала рішучої відповіді. Святослав Паламар, вже з досвідом служби й революційним запалом, добровільно вступив до Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Позивний «Калина» з’явився саме тоді — символ стійкості й відродження, який ідеально пасував до його характеру.
З серпня 2014-го він воював на маріупольському напрямку. Бої в Донецькій і Луганській областях загартували його як командира. Паламар швидко піднявся до посади заступника командира полку, а згодом — 1-го корпусу «Азов». Його підрозділ став одним із найефективніших у складі Нацгвардії. Воїни цінували в ньому не лише військовий хист, а й уміння підтримувати моральний дух — навички, які він пізніше поглибив під час вивчення психології.
До повномасштабного вторгнення 2022 року Святослав уже мав нагороди: медаль «За військову службу Україні» (2019) та відзнаки командування Нацгвардії. Але справжнє випробування чекало попереду.
Оборона Маріуполя: день за днем героїзму
24 лютого 2022 року російські війська розпочали повномасштабне вторгнення. «Азов» одразу опинився в епіцентрі боїв за Маріуполь. Святослав Паламар, як заступник командира, керував обороною разом із побратимами. Місто перетворилося на фортецю: вулиці, заводи, підвали стали позиціями, де кожен метр землі поливався кров’ю.
1 березня місто опинилося в повній облозі. Воїни тримали позиції тижнями, відбиваючи атаки переважаючих сил. 10 квітня Паламар записав відеозвернення: «Маріуполь — місто-мученик і місто-борець. Ми ще живемо надією». Його слова лунають і досі, нагадуючи про ту відчайдушну стійкість. 19 березня він відхилив пропозицію відступити, бо не міг залишити поранених і загиблих.
Бої за «Азовсталь» стали кульмінацією. Підземні тунелі заводу, бомбардування, відсутність зв’язку — умови були пекельними. 20 квітня Паламар звернувся до світу: «Ми готові евакуюватися разом із цивільними, пораненими та тілами загиблих». Пресконференція 8 травня для іноземних журналістів показала весь жах ситуації й водночас незламність захисників.
Полон, обмін і інтернування в Туреччині
20 травня 2022 року за наказом вищого керівництва захисники «Азовсталі» склали зброю. Святослав Паламар опинився в російському полоні. Оленівка, Лефортово — катівні, де росіяни намагалися зламати дух. Але «Калина» та його побратими трималися. Вони протистояли «поняттям» тюремної системи, зберігали гідність і підтримували один одного.
21 вересня 2022 року відбувся обмін. Паламар, Денис Прокопенко та інші командири «Азова» потрапили до Туреччини завдяки посередництву президента Ердогана. Інтернування тривало до липня 2023-го. Умови були комфортними, але серце рвалося додому. 8 липня 2023 року президент Зеленський привіз героїв назад до України. Повернення стало символом надії для всієї країни.
У полоні Святослав не втратив віри. Він вивчав досвід, аналізував помилки й готувався до нового етапу. Саме тоді його знання психології допомогли підтримати побратимів.
Повернення до служби та сучасна роль
Після повернення Паламар продовжив службу в «Азові», тепер уже в 12-й бригаді спеціального призначення та 1-му корпусі. У 2024 році він завершив навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «психологія». Ця освіта стала потужним інструментом: він допомагає воїнам долати травми, підвищувати мотивацію й ефективно керувати підрозділами.
У 2025–2026 роках «Калина» активно ділиться досвідом. Інтерв’ю з Дмитром Гордоном, «Українською правдою» та іншими ЗМІ розкривають деталі оборони, полону та сучасних викликів на фронті. Він наголошує на необхідності загального військового обов’язку з якісною підготовкою, критикує «воровські поняття» в армії й закликає до єдності. Його слова про Покровський напрямок і потреби бригади стають орієнтирами для суспільства.
Святослав Паламар не просто воює — він будує майбутнє «Азова» як елітного підрозділу, де поєднуються професіоналізм, психологія й непохитна воля.
Особисте життя воїна
За бронежилетом і позивним ховається люблячий чоловік і батько. Дружина Антоніна — опора родини, яка чекала його з полону. Син Лук’ян народився 2016 року в Маріуполі, а донька — у липні 2023-го в Тернополі, вже після повернення батька. Ці діти — живий символ того, за що воює «Калина».
Родина пережила розлуку, тривоги й радість возз’єднання. Святослав часто згадує, як думки про близьких давали сили в найтемніші дні. Його історія нагадує: навіть у війні є місце для тепла й людяності.
Нагороди та визнання
| Нагорода | Дата присвоєння | За що присвоєна |
|---|---|---|
| Герой України (орден «Золота Зірка») | 1 жовтня 2022 | Мужність у захисті суверенітету України |
| Орден Данила Галицького | 17 квітня 2022 | Самовіддані дії під час оборони |
| Медаль «За військову службу Україні» | 13 березня 2019 | Внесок у захист територіальної цілісності |
| Орден Богдана Хмельницького III ступеня | 6 грудня 2025 | Мужність у захисті суверенітету |
Дані про нагороди базуються на офіційних указах Президента України та відомостях Національної гвардії.
Цікаві факти про Святослава Паламара «Калину»
- Позивний як символ. «Калина» — це не просто слово. Це традиційна українська рослина, яка уособлює відродження й стійкість. Святослав обрав його свідомо, щоб нагадувати собі й побратимам про коріння та майбутнє перемоги.
- Психолог у броні. У 2024 році він став магістром психології. Ці знання допомагають у роботі з травмованими воїнами, підвищують ефективність команди й дозволяють краще розуміти мотивацію бійців на передовій.
- Родинний Маріуполь. Син Лук’ян народився саме в Маріуполі 2016 року. Місто, яке батько захищав ціною власного життя, стало частиною сімейної історії.
- Зустріч із Медведчуком. Під час обміну в Туреччині Паламар випадково побачив Віктора Медведчука. Короткий візуальний контакт став для нього моментом гіркої іронії: обмін героїв на проросійського політика.
- Голос із підвалів. Відеозвернення з «Азовсталі» облетіли весь світ. Вони не тільки інформували, а й надихали українців і міжнародну спільноту на підтримку.
Ці деталі роблять портрет «Калини» живим і близьким — воїн, який залишається людиною навіть у найважчих умовах.
Святослав Ярославович Паламар продовжує писати свою історію на передовій. Його шлях надихає не лише військових, а й усіх, хто цінує свободу. Кожна нова битва, кожне інтерв’ю й кожен день служби — це крок до перемоги, яку він і його побратими наближають щодня. І поки калина цвіте в українському серці, така стійкість буде жити вічно.
