Символ @ здається суто сучасним — невід’ємною частиною email чи тегів у соцмережах. Та його корені сягають часів, далеких від комп’ютерів. Цей знак пережив століття, аби стати цифровим універсалом.
Середньовічне походження
Перші задокументовані згадки символу @ датуються 1536 роком. Професор Джорджо Стабіле з Римського університету виявив його у листі флорентійського купця від 4 травня того року. Там @ позначав ціну за одиницю товару, наприклад, оливкову олію за певну суму.
Переписувачі латинських текстів використовували знак як скорочення прийменника “ad” — “на”, “до” чи “в”. Візуально це “a”, що поглинає “d” хвостиком. Деякі джерела припускають появу ще у 6–7 століттях. У болгарському перекладі грецької хроніки 1345 року @ замінив першу літеру слова “Амінь” — загадковий випадок, що не повторився.
Французькі писарі могли бачити в ньому декоративне “à”. Ця традиція пережила часи: у 19 столітті @ з’являється на друкарських машинках для комерційних записів бухгалтерів.
Цифрове відродження та світові назви
У 1971 році Рей Томлінсон, інженер ARPANET, обрав @ для перших email-адрес. Символ розділяв ім’я користувача й комп’ютер: user@host. “Він мав значення ‘за адресою'”, — згадував Томлінсон у інтерв’ю 2012 року. Серед варіантів — оклик, кома чи рівність — @ виявився ідеальним: рідкісним у коді та мові.
Сьогодні @ має колоритні імена:
- У Південній Африці — “aapstert” (мавпячий хвіст).
- У Данії — “snabel-a” (слонячий хобот) чи “grisehale” (поросячий хвіст).
- У Франції — “escargot” (равлик).
- В Ізраїлі — “штрудель”.
Так середньовічний “равлик” став цифровим символом єдності.
