Шахед-136 — це іранський барражуючий боєприпас, який Росія масово застосовує під позначенням Герань-2. Його простота, низька вартість і вражаюча дальність перетворили звичайний поршневий двигун на інструмент, що змушує витрачати мільйонні ракети ППО на дешеві цілі. Цей дрон став символом асиметричної війни, де кількість і доступність перемагають технологічну досконалість.
Конструкція з дельта-крилом, дерев’яним гвинтом і бойовою частиною вагою від 40 до 90 кілограмів дозволяє йому долати тисячі кілометрів на крейсерській швидкості близько 185 км/год. У російсько-українській війні Шахед-136 став основним засобом нічних масованих атак на енергетику та цивільну інфраструктуру, змушуючи оборонців шукати нові способи протидії.
Від перших поставок у 2022 році до локалізованого виробництва в Алабузі та модифікацій 2025–2026 років дрон еволюціонував від простого «мопеда» до розумнішого й небезпечнішого інструменту. Його гудіння досі лунає вночі над українськими містами, нагадуючи, що війна в небі вже ніколи не буде такою, як раніше.
Історія створення та перші кроки на полі бою
Іранська компанія HESA розробила Шахед-136 у рамках програми дешевих ударних дронів, яка стартувала ще на початку 2000-х. Офіційно дрон представили наприкінці 2021 року, хоча його попередники, зокрема Shahed-131, уже випробовували в регіональних конфліктах. Конструктори зробили ставку на доступні матеріали: композит на основі паперу, поршневий двигун MD-550 потужністю 50 кінських сил і просту систему навігації GNSS+INS. Результат — дрон, який можна виробляти сотнями на місяць за ціною автомобіля середнього класу.
Росія вперше отримала партію іранських Шахедів улітку 2022 року. Вже у вересні 2022-го перші «Герані-2» з’явилися над Харківщиною. Початкові атаки були пробними, але швидко переросли в систематичні нальоти на енергетичну інфраструктуру. До кінця 2022 року українські сили збили понад 85 % запущених дронів, проте сам факт масового застосування змусив переглянути всю стратегію ППО.
У 2023 році Росія розпочала власне виробництво на заводі в особливій економічній зоні Алабуга в Татарстані. Іранські компоненти поступово замінили місцевими, а до 2025 року щоденний випуск сягнув 170–400 одиниць. За оцінками, лише за 2025 рік планували виготовити понад 40 тисяч «Гераней-2» плюс десятки тисяч дешевих приманок Gerbera. Ця індустріалізація перетворила дрон на стратегічну зброю, здатну виснажувати оборону тижнями поспіль.
Технічні характеристики та конструктивні особливості
Шахед-136 виглядає як незграбний трикутник із центральним фюзеляжем і вертикальними стабілізаторами на кінцях крил. Довжина 3,5 метра, розмах крил 2,5 метра, злітна маса близько 200 кілограмів. Корпус виготовлений із композитних матеріалів на основі паперу та скловолокна — дешево, легко і достатньо міцно, щоб витримати політ на тисячі кілометрів. Двигун розташований ззаду в пушерній конфігурації, а гвинт дерев’яний, що робить конструкцію максимально бюджетною.
Бойова частина спочатку містила 40–50 кілограмів вибухівки, але російські версії 2025 року отримали комбіновані 90-кілограмові заряди з кумулятивним, уламковим, фугасним і запалювальним ефектом. Це дозволяє одному дрону пробивати кілька стін будівлі або викликати масштабну пожежу на енергетичному об’єкті.
| Параметр | Значення (іранська версія) | Значення (російська Герань-2 2025–2026) |
|---|---|---|
| Довжина | 3,5 м | 3,5–3,8 м (залежно від модифікації) |
| Розмах крил | 2,5 м | 2,5 м |
| Маса | 200 кг | 200–240 кг |
| Бойова частина | 40–50 кг | до 90 кг (комбінована) |
| Швидкість | 185 км/год | 180–200 км/год (піки до 400 км/год) |
| Дальність | до 2500 км (заявлено) | 650–2000 км (залежно від БЧ) |
| Висота польоту | 60–4000 м | 60–3000 м + пікірування |
Дані зібрано з відкритих джерел, включаючи технічні звіти та аналіз уражених дронів. Російські модифікації часто жертвують дальністю заради потужнішої бойової частини, але залишаються надзвичайно ефективними в масованих атаках.
Принцип роботи: від запуску до ураження цілі
Запуск відбувається з рельсової пускової установки під невеликим кутом за допомогою ракетного прискорювача, який відокремлюється одразу після набору швидкості. Далі вмикається поршневий двигун, і дрон набирає крейсерську висоту та швидкість. Система навігації поєднує інерційну платформу з корекцією по супутниках — спочатку GPS, пізніше GLONASS з антиджемінговими антенами.
Під час польоту дрон тримається низько, використовуючи рельєф місцевості для маскування. У російських версіях 2025–2026 років з’явилися інфрачервоні камери, процесори Nvidia Jetson для обробки відео та навіть модулі Starlink для передачі даних у реальному часі. Деякі екземпляри можуть скидати суббоєприпаси або змінювати маршрут за командою оператора. Удар відбувається прямим влучанням або детонацією над ціллю, залежно від налаштувань.
Саме поєднання простоти та можливості дооснащення зробило Шахед-136 таким небезпечним. Він не потребує складного обслуговування, а його звук — характерне гудіння мопеда — став психологічною зброєю, що змушує цивільних ховатися в укриттях щоночі.
Застосування в російсько-українській війні
З осені 2022 року Шахед-136 став головним інструментом виснаження української енергетики. Нальоти по 50–100 дронів за раз змушували системи ППО витрачати дорогі ракети, а решту дронів добивали мобільні групи з кулеметами та зенітними гарматами. До 2025 року кількість запущених дронів зросла в рази: лише за січень–жовтень 2025-го зафіксовано понад 44 тисячі пусків.
Росія свідомо обирає цивільні об’єкти — трансформаторні підстанції, ТЕЦ, житлові будинки. Запалювальний ефект бойової частини викликає пожежі, які важче локалізувати, ніж точкові вибухи. У 2025–2026 роках тактика змінилася: дрони запускають парами на різних висотах, додають приманки Gerbera та поєднують з іншими БПЛА, наприклад Lancet. Чорне фарбування для нічних польотів і посилена броня моторного відсіку зробили їх ще живучішими.
Наслідки відчутні: тисячі поранених і загиблих цивільних, постійні відключення світла, економічні втрати. Водночас саме ці атаки стимулювали Україну та партнерів розвивати власні системи перехоплення та аналоги Шахедів.
Модифікації Герань-2 та російське виробництво
Локалізація виробництва в Алабузі стала проривом. До 2026 року завод випускав сотні одиниць щодня, використовуючи сотні зарубіжних компонентів попри санкції. Модифікації включають важчу бойову частину, антени CRPA для боротьби з глушінням, відеокамери та навіть експериментальні версії з ПЗРК для ураження вертольотів.
З’явилися реактивні варіанти на кшталт Герань-3 та Герань-5 з турбореактивними двигунами, що збільшують швидкість і зменшують час реакції ППО. Дрони отримали волоконно-оптичне управління в деяких приманках і покращену стійкість до РЕБ. Ця еволюція перетворила «мопед» на багатофункціональну платформу, яка продовжує розвиватися.
Засоби протидії: як Україна вчиться збивати «мопеди»
Українські сили швидко адаптувалися. Мобільні вогневі групи на пікапах зі спареними кулеметами, зенітні самохідки Gepard, системи РЕБ і навіть цивільні додатки для виявлення звуку — все це підвищило ефективність перехоплення до 82 % у 2025 році. З’явилися власні дрони-перехоплювачі, такі як Швідун, і плани на масове виробництво аналогів Шахедів з оптичним наведенням.
Нові технології включають мережі мікрофонів «Небесна фортеця», AI-системи виявлення та перехоплювачі з волоконно-оптичним керуванням. Головне — не дати дрону досягти цілі, бо навіть один влучний удар може залишити без світла цілий регіон.
Цікаві факти про Шахед-136
- Звук, який запам’ятовується назавжди. Характерне гудіння поршневого двигуна чути за кілька кілометрів — саме через нього українці прозвали дрон «мопедом». Цей звук став саундтреком нічних тривог для мільйонів людей.
- Дешевше за каву в кав’ярні. Вартість одного дрона в російському виробництві коливається від 20 до 70 тисяч доларів — у десятки разів дешевше за одну ракету ППО, яку на нього витрачають.
- Паперовий корпус і дерев’яний гвинт. Конструктори свідомо обрали найдешевші матеріали, щоб виробництво було масовим. При цьому дрон долає відстані, доступні лише крилатим ракетам.
- Від Саудівської Аравії до України. Технологія, випробувана в атаках на нафтові об’єкти 2019 року, стала основою для тисяч нальотів на українські міста.
- Глобальний ефект. Шахед-136 надихнув навіть США на створення власного аналога LUCAS, який уже тестують у 2026 році. Дешеві дрони-камікадзе змінили правила гри в усьому світі.
Шахед-136 продовжує еволюціонувати, а разом з ним змінюється і характер сучасних конфліктів. Кожна нова модифікація змушує оборонців знаходити свіжі рішення, а кожне успішне перехоплення — нагадує, що технології самі по собі не вирішують війну. Головне — люди, які стоять за пультами, кулеметами та екранами й не дають «мопеду» перетворити ніч на пекло.
