День вишиванки в Україні відзначають уже двадцятий рік поспіль. Свято припадає на третій четвер травня і перетворилося на міжнародну подію, яка об’єднує українців у понад сто країнах.
Як студентська акція стала всесвітнім святом
Ініціативу започаткували студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Засновниця свята Леся Воронюк згадує, що перше святкування відбулося у квітні 2006 року. Пізніше дату перенесли, щоби люди могли зручно ходити без верхнього одягу. З роками акція охопила Запоріжжя, інші українські міста та діаспору. Щороку команда розсилала сотні листів до посольств і адміністрацій. Сьогодні про свято знають сотні організацій, а воно стало наймасовішим сучасним святом за даними соціологічних опитувань.
Воронюк підкреслила: «Жоден ворог України не одягне вишиту сорочку, бо це модний тренд». Вона нагадала, що у 2022 році, попри сумніви через війну, військові самі попросили вишиванки. Команда передала захисникам понад тисячу сорочок. Дослідниця також розповіла про акцію «Народжені у вишиванках», коли немовлятам дарують вишиті сорочки як оберіг.
Що кажуть етнологи про міфи та традиції
Етнолог Ігор Турейський пояснив, що традиційна вишивка була багатшою, ніж здається сьогодні. До початку ХХ століття існувало близько двадцяти основних швів, які дали майже двісті технік. Кольори та орнаменти відрізнялися за регіонами, але мали й спільні риси. Дослідник спростував міф про «орнаменти для багатих»: сам візерунок був доступний усім, а статус показували дорогі тканини. Він також зауважив, що старовинні речі не можна перешивати — краще створювати точні копії чи нові вироби з нуля. Турейський порадив обирати вишиванку за регіональними особливостями предків і підкреслив: головне, щоб річ мала для людини внутрішнє значення.
