Юсов Андрій Володимирович

Андрій Юсов — український громадський активіст, політичний діяч і аналітик, який став одним із найпомітніших голосів Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Народжений в Одесі 8 січня 1983 року, він пройшов шлях від вуличного організатора протестів до ключового спікера стратегічних комунікацій ГУР, де його слова щодня формують уявлення мільйонів про реалії війни та оборону країни.

Його кар’єра — це живий приклад, як локальний патріотизм еволюціонує в національний рівень впливу: від координації студентських страйків під час Помаранчевої революції до участі в обмінах полоненими та протидії російській пропаганді. Сьогодні Юсов поєднує посади представника ГУР з роллю заступника голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, залишаючись при цьому людиною, яка ніколи не відривається від коріння одеського активізму.

Його історія показує, як один активіст може стати мостом між суспільством і державними інституціями в часи випробувань, коли точна інформація стає зброєю не менш важливою за танки.

Ранні роки в Одесі: формування характеру борця

Андрій Юсов народився в Одесі 8 січня 1983 року в часи, коли місто ще дихало радянським повітрям, але вже відчувало подих змін. Дитинство пройшло в типовому одеському дворі, де розмови про справедливість і свободу були частиною повсякденності. Навчання в Маріїнській гімназії з 1989 по 1998 рік заклало фундамент дисципліни, а Одеський юридичний ліцей 1998–2000 років загострив інтерес до права як інструменту захисту прав людини.

Уже в студентські роки, вступивши 2000-го до Одеського національного університету імені Мечникова на економіко-правовий факультет, Юсов не сидів склавши руки. Він швидко перейшов до активних дій: у 2001 році очолив одеський осередок Громадського комітету опору «За Правду!» під час кампанії «Україна без Кучми». Саме тоді сформувалася його риса — здатність організовувати людей навколо спільної ідеї, навіть коли влада тисне.

Ці ранні кроки не були випадковими. Вони стали реакцією на корупцію та авторитаризм, які Юсов бачив на власні очі в рідному місті. Коротке навчання на факультеті підготовки офіцерів запасу Одеського інституту Сухопутних військ 2002–2004 років додало йому військової дисципліни — він отримав звання молодшого лейтенанта запасу, що пізніше допомогло в розумінні армійських реалій.

Освіта та перші професійні кроки: від студента до експерта

Юсов не обмежився одним університетом. У 2002 році він перевівся на юридичний факультет Київського національного університету культури і мистецтв, який закінчив 2005 року зі ступенем спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «правознавство». Паралельно в 2003-му пройшов стажування в апараті Верховної Ради в рамках проєкту «Молодіжна Альтернатива», аналізуючи законопроєкти. Цей досвід дав йому розуміння, як працює державна машина зсередини.

У 2023 році він завершив магістратуру з політології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Така освіта — не формальність, а інструмент: юрист і політолог в одній особі, Юсов завжди поєднує правовий аналіз з стратегічним мисленням. Саме це дозволило йому згодом ефективно працювати в ролях радника та комунікатора.

Перші професійні кроки Юсова були пов’язані з допомогою народним депутатам різних скликань — від Едуарда Гурвіца до Леоніда Козаченка. Він працював помічником-консультантом, накопичуючи досвід парламентської роботи, який став основою для подальшої кар’єри.

Помаранчева революція та створення «ПОРА»: народження лідера

2004 рік став поворотним. Юсов увійшов до координаційного центру Громадянської кампанії «ПОРА», став її спікером і координатором студентських страйккомів. Разом із Євгеном Золотарьовим у березні 2005-го він заснував політичну партію «Громадянська партія “ПОРА!”», де обійняв посаду заступника голови політради. Це була не просто партія — це була школа відповідальності для цілого покоління.

Учасник блоку «ПОРА!-ПРП» на парламентських виборах 2006 року, Юсов очолював виборчий штаб у частині регіонів. Його енергія та вміння говорити з людьми зробили «ПОРА» символом молодого, динамічного патріотизму. Паралельно він співзасновував громадські організації — «Інститут національних інтересів» та Міжнародний інститут демократій, — які працювали над зміцненням громадянського суспільства.

Цей період навчив Юсова, що революція — це не тільки вулиця, а й щоденна робота з людьми, аналіз і стратегія. Саме тоді сформувалася його філософія: справжня зміна починається з відповідальності кожного.

Євромайдан в Одесі та випробування 2014 року

Коли 2013 року почався Євромайдан, Юсов став одним із ключових координаторів у Одесі. Він очолив Народну раду Майдану, організовував акції «Одеса — курс на Європу» та протистояв проросійським силам. Події 2 травня 2014 року в Одесі стали для нього особистим випробуванням — Юсов активно захищав проукраїнську позицію в місті, де сепаратистські настрої були сильними.

Його активність не залишилася непоміченою: у вересні 2014-го стався замах, а в 2015-му — побиття в Затоці. Та ці інциденти лише загартували характер. Юсов продовжував працювати, розуміючи, що Одеса — це не периферія, а фронт інформаційної війни.

У 2015 році він став радником начальника управління СБУ в Одеській області Сергія Батракова з питань громадської взаємодії. Ця посада стала містком від громадської діяльності до державних структур.

Політичні спроби та громадська робота 2010–2021 років

Юсов балотувався до Верховної Ради чотири рази — у 2006, 2007, 2014 (від Блоку Петра Порошенка під №109) та 2019 (від «Громадянської позиції» в окрузі №216). Хоча перемог не було, кожна кампанія давала досвід і розширювала мережу однодумців. У 2012 році він очолив Одеську обласну організацію партії УДАР, але вийшов 2015-го після її об’єднання з БПП.

Паралельно — робота радником Вінницького міського голови Сергія Моргунова (2016), радником у апараті Верховної Ради з інформаційної політики (2017) та експертом у комунальному підприємстві «Інститут розвитку міст» (2018). У 2013 році разом із партнерами він заснував Школу відповідальної політики — платформу для підготовки нових лідерів.

Ці роки — це час системної роботи: від антикорупційних ініціатив і «Народної Шевченківської премії» до відродження Одеського українського клубу. Юсов будував інституції, які працюють і сьогодні.

Роль у ГУР: голос української розвідки під час повномасштабної війни

З 2022 року Андрій Юсов став офіційним представником Головного управління розвідки Міністерства оборони України з питань стратегічних комунікацій. Його голос лунає в ефірах, коли йдеться про операції ГУР, плани ворога чи успіхи українських захисників. Він майстерно поєднує точність фактів із емоційною силою, роблячи складну розвідувальну інформацію зрозумілою для суспільства.

У листопаді 2024 року Юсов обійняв посаду заступника голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Він безпосередньо бере участь у підготовці обмінів — від великого обміну 21 вересня 2022 року (215 українців) до пізніших етапів 2025–2026 років. Його коментарі про тортури в російському полоні та порушення умов утримання рятують життя, привертаючи увагу світу.

Юсов також є позаштатним радником керівника Офісу Президента. Його робота — це не лише коментарі, а й реальна протидія російській пропаганді. Він пояснює механізми російської ППО, плани Кремля щодо Африки чи використання історії як зброї, роблячи українську позицію глобально зрозумілою.

Внесок у інформаційну боротьбу та гуманітарну сферу

Як спікер ГУР Юсов став обличчям української стійкості. Його заяви про те, що «без Росії — немає проблем» чи аналіз внутрішніх проблем РФ, допомагають суспільству тримати моральний дух. Він підкреслює, що єдність — ключ до перемоги, і це не гасло, а висновок людини, яка бачить війну зсередини.

У гуманітарній сфері Юсов координує спілкування з родинами полонених і медіа. Його робота знижує напругу, дає надію та забезпечує прозорість. Навіть у 2026 році, коли Росія готувала замахи на українських діячів, Юсов залишався на передовій, демонструючи, що інформаційна зброя працює ефективніше за страх.

Дані таблиці базуються на офіційних біографічних матеріалах та повідомленнях державних органів.

Андрій Юсов продовжує працювати на передовій інформаційного фронту, поєднуючи досвід активіста з професійними навичками розвідника. Його шлях доводить: справжній патріотизм — це не гучні слова, а щоденні дії, які наближають перемогу.