Тема «Сили Сибіру-2» залишається ключовою на переговорах Москви з Пекіном. Візит Володимира Путіна до Китаю у 2026 році не приніс бажаного результату. Хоча «Сила Сибіру-1» уже постачає понад 38 мільярдів кубометрів газу, Росії потрібен новий маршрут для ресурсів Ямалу після втрати європейського ринку.
Китай не поспішає підписувати контракт. Він вимагає газ за внутрішньоросійськими цінами та відмовляється фінансувати будівництво. Росія розглядає проєкт насамперед як спосіб компенсувати зупинку «Північних потоків».
Чому Росія знову заговорила про «Силу Сибіру-2»
Росія та Китай не домовилися про терміни запуску трубопроводу цієї весни. Пресекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що чітких термінів ще немає, але основні параметри вже узгоджені. «Загалом основні параметри розуміння по «Силі Сибіру-2» є. І за маршрутом є, і за тим, як це будуватиметься», — сказав він.
У 2025 році «Інтерфакс» підрахував, що з урахуванням нового газопроводу та далекосхідного маршруту поставки російського газу до Китаю можуть зрости на 58 мільярдів кубометрів на рік. Торік «Сила Сибіру-1» вийшла на проєктну потужність 38 мільярдів кубометрів і перевищила її. У вересні 2025 року досягнуто домовленості наростити прокачування до 44 мільярдів кубометрів.
Загострення на Близькому Сході вплинуло на переговори. Удари по катарському заводу обмежили поставки LNG, що спонукало Росію активізувати діалог.
Що відомо про проєкт та позицію Китаю
Проєкт «Сила Сибіру-2» передбачає газогін протяжністю близько 6700 кілометрів, з яких 2700 км — територією Росії та 2500 км — Монголії. Потужність — 50 мільярдів кубометрів газу на рік. Ідея сягає 2006 року, коли обговорювали «Алтай», але тоді проєкт зупинили через цінові розбіжності.
Китай не погоджується на контракт у 2024–2025 роках. Він прагне диверсифікувати поставки і не хоче залежати від одного постачальника. Пекін має власний видобуток близько 250 мільярдів кубометрів, а імпорт — 170–180 мільярдів. Основні джерела — Туркменістан, Казахстан, Узбекистан, Катар та інші країни.
Частка Росії в імпорті Китаю становить 48–50 мільярдів кубометрів. Додаткові 55 мільярдів від «Сили Сибіру-2» можуть створити надмірну залежність. Китай наполягає на цінах, близьких до внутрішньоросійських — близько 120–125 доларів за тисячу кубометрів. Газпром не має коштів на будівництво, а Китай не бажає фінансувати проєкт.
Для Росії трубопровід важливий через втрату європейського ринку. «Газпром» вклав значні кошти в «Північні потоки» і тепер шукає компенсацію. Компанія перебуває у складному фінансовому стані та утримується на плаву завдяки державним дотаціям. Дефіцит бюджету Росії за перші чотири місяці 2026 року перевищив 78,4 мільярда доларів.
