В Україні формально існує чотири атомні електростанції, проте реальна картина виглядає інакше. Через окупацію Запорізької АЕС російськими військами з березня 2022 року в експлуатації під контролем української держави перебувають три станції — Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська. На них працюють дев’ять енергоблоків загальною потужністю близько 7,8 ГВт. Ці потужності дають понад половину всієї електроенергії країни навіть у період масованих атак на енергетичну інфраструктуру.
Кожна діюча станція має власну історію, технічні нюанси та критичну роль у підтримці енергосистеми. Запорізька АЕС, найбільша в Європі з шістьма блоками, залишається в холодному зупині — її шість тисяч мегават поки не працюють на українську мережу. Водночас галузь не стоїть на місці: триває підготовка до добудови та будівництва нових блоків за американською технологією AP1000, що має суттєво посилити енергетичну незалежність у найближчі роки.
Атомна генерація в Україні — це не просто цифри в балансі. Це надійний базовий ресурс, який працює цілодобово, не залежить від погоди й забезпечує стабільність навіть тоді, коли теплові станції зазнають пошкоджень. У 2026 році частка атомної енергії в загальному виробництві часто перевищує 55–60 %, а в окремі періоди сягає ще вищих показників.
Початок розвитку ядерної енергетики на території сучасної України сягає радянських часів. У 1970–1980-х роках тут розгорнулося масштабне будівництво. Перші блоки з’явилися на Чорнобильській АЕС, потім на Рівненській, Південноукраїнській, Запорізькій та Хмельницькій. До 1991 року Україна успадкувала 15 діючих енергоблоків — один із найпотужніших атомних парків у Європі.
Чорнобильська катастрофа 1986 року стала поворотним моментом. Вона призвела до мораторіїв на нові будівництва та змусила радикально переглянути підходи до безпеки. Після проголошення незалежності три блоки все ж добудували на вже існуючих майданчиках. З 2000 року Чорнобильська АЕС повністю виведена з експлуатації — сьогодні це окреме державне підприємство, яке займається зняттям з експлуатації та поводженням з радіоактивними відходами під Новим безпечним конфайнментом.
У 2000-х почався процес диверсифікації ядерного палива. Замість повної залежності від російських ТВЕЛів Україна почала закуповувати паливо у Westinghouse. До 2023–2025 років перехід на західне паливо для більшості блоків завершився. Це один із найважливіших кроків до енергетичної незалежності, зроблений попри війну.
Які АЕС працюють в Україні у 2026 році
Сьогодні під контролем НАЕК «Енергоатом» стабільно працюють три атомні станції з дев’ятьма енергоблоками. Кожна з них розташована біля великих водойм — джерел охолодження, що критично важливо для роботи реакторів типу ВВЕР.
Рівненська АЕС
Найстаріша з діючих. Розташована біля міста Вараш на Рівненщині. Має чотири блоки: два ВВЕР-440 (запущені у 1980–1981 роках) та два ВВЕР-1000 (1986 та 2004 роки). Загальна потужність — близько 2,855 ГВт. Блоки 1 та 2 — одні з найстаріших в Україні, але після модернізацій продовжують працювати з подовженим терміном експлуатації до 2030–2031 років. Станція стабільно постачає електроенергію на західні регіони.
Хмельницька АЕС
Розташована біля Нетішина на Хмельниччині. Працюють два блоки ВВЕР-1000 потужністю по 1000 МВт кожен (загалом близько 2 ГВт). Триває добудова блоків 3 та 4 — їх планують ввести в експлуатацію найближчими роками. Майданчик активно розвивається: тут вже почалася підготовка до будівництва нових блоків за технологією AP1000. Станція відіграє ключову роль у центральних регіонах.
Південноукраїнська АЕС
Знаходиться біля Южноукраїнська на Миколаївщині. Три блоки ВВЕР-1000 загальною потужністю 3000 МВт. Один з найпотужніших майданчиків під українським контролем. Планується будівництво двох нових блоків AP1000. Станція забезпечує південні регіони та має важливе значення для балансування системи після пошкоджень теплової генерації.
| Назва АЕС | Область | Енергоблоків у роботі | Потужність (МВт) | Статус та особливості |
|---|---|---|---|---|
| Рівненська | Рівненська | 4 | ≈ 2 855 | Два ВВЕР-440 та два ВВЕР-1000, подовжений термін роботи |
| Хмельницька | Хмельницька | 2 (+2 у добудові) | ≈ 2 000 | Активний розвиток майданчика, плани AP1000 |
| Південноукраїнська | Миколаївська | 3 | 3 000 | Потужний майданчик, плани на два нові блоки |
Запорізька АЕС (6 блоків, 6000 МВт) залишається поза цим списком через окупацію — всі її блоки перебувають у холодному зупині. Дані станом на початок 2026 року за матеріалами НАЕК «Енергоатом».
Як працює атомна електростанція: зрозуміло навіть початківцю
Усередині реактора ВВЕР відбувається керована ланцюгова реакція поділу ядер урану. Тепло, що виділяється, нагріває воду під високим тиском — вона не кипить, а передає тепло другому контуру. Там вода перетворюється на пару, яка крутить турбіни, а ті — генератори. Один енергоблок потужністю 1000 МВт здатен забезпечити електроенергією місто з населенням 500–700 тисяч людей цілодобово.
На відміну від теплових станцій, атомні не потребують постійного підвезення вугілля чи газу. Вони працюють місяцями на одному завантаженні палива. Коефіцієнт використання встановленої потужності часто перевищує 80–85 %. Це робить їх ідеальним базовим джерелом — вони не «втомлюються» і не залежать від пори року чи погоди.
Сучасні реактори ВВЕР мають кілька рівнів захисту: герметичну оболонку, системи аварійного охолодження, пасивні системи безпеки, які працюють навіть без електрики. Після Чорнобиля та Фукусіми Україна провела масштабну модернізацію — заміну турбін, систем контролю та фізичний захист майданчиків.
Війна та атомна енергетика: випробування на міцність
Російські атаки на підстанції та лінії електропередач неодноразово призводили до тимчасової втрати зовнішнього живлення на атомних станціях. Проте жодного разу це не призвело до серйозних інцидентів. Кожен блок має резервні дизель-генератори, здатні працювати тижнями, а системи безпеки спроектовані з урахуванням таких сценаріїв.
Найскладніша ситуація склалася на Запорізькій АЕС. Російські війська захопили станцію у 2022 році. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) постійно моніторить майданчик. Усі шість блоків переведені у холодний зупин — це найбезпечніший режим за відсутності повноцінного зовнішнього живлення. Попри регулярні обстріли прилеглих територій, радіаційний фон на станції залишається у нормі.
Діючі українські АЕС продовжували генерувати електроенергію навіть у найважчі періоди 2022–2025 років. Саме атомна генерація допомогла уникнути тотального блекауту в багатьох регіонах. Працівники станцій — це люди, які щодня виходять на зміни, знаючи, що від їхньої злагодженої роботи залежить світло в мільйонів домівок.
Майбутнє української атомної енергетики
У 2024–2025 роках Україна підписала низку угод з Westinghouse щодо будівництва дев’яти нових блоків AP1000 — сучасних реакторів покоління III+. Два з них планують розмістити на майданчику Хмельницької АЕС, один — на Рівненській, два — на Південноукраїнській. Ще чотири блоки мають з’явитися на новому майданчику Чигиринської АЕС у Черкаській області.
Крім того, триває добудова блоків 3 та 4 на Хмельницькій АЕС за технологією ВВЕР-1000. Очікується, що вже у 2026–2027 роках ці потужності почнуть працювати. Загалом до 2030-х років Україна планує суттєво наростити атомну генерацію, щоб компенсувати втрати від окупації Запорізької АЕС та зменшити залежність від викопного палива.
Паралельно розвивається локалізація виробництва: Енергоатом уже розпочав виготовлення компонентів паливних збірок Westinghouse на українських потужностях. Це не лише економія, а й створення нових робочих місць та технологічної бази.
Цікаві факти про атомну енергетику України
- Україна входить до топ-10 країн світу за кількістю ядерних реакторів і посідає провідні позиції в Європі за часткою атомної генерації в енергобалансі — часто понад 50 %.
- Запорізька АЕС до окупації була найбільшою атомною станцією Європи за кількістю енергоблоків — шість тисяч мегават в одному місці.
- Перехід на паливо Westinghouse завершився попри повномасштабну війну — це один із найшвидших прикладів диверсифікації в історії ядерної галузі.
- Два блоки Рівненської АЕС (ВВЕР-440) — найстаріші діючі реактори такого типу в Україні, але після глибокої модернізації їхній термін експлуатації подовжено до 2030–2031 років.
- Кожен діючий енергоблок АЕС здатен виробляти стільки електроенергії за рік, скільки потрібно для 500–700 тисяч квартир — це еквівалентно спаленню мільйонів тонн вугілля без шкідливих викидів у атмосферу.
- Працівники українських АЕС продовжували роботу навіть під час масованих атак на енергетичну інфраструктуру — багато змін проходили в умовах повітряних тривог та обмеженого зовнішнього живлення.
- Україна не лише експлуатує радянські реактори, а й активно локалізує виробництво західного палива та готується до будівництва реакторів нового покоління AP1000 — це реальний технологічний прорив у воєнний час.
Атомна енергетика України сьогодні — це поєднання радянської спадщини, яка пройшла перевірку війною, та сучасних західних технологій, які дають шанс на якісно новий рівень розвитку. Дев’ять працюючих блоків тримають енергосистему, а плани на нові потужності показують: країна не просто відновлюється, а виходить на новий виток технологічного зростання.
Кожен новий блок, кожна тонна локалізованого палива та кожна модернізована система безпеки — це не абстрактні цифри. Це світло в домівках, робота підприємств, стабільність країни, яка навчилася цінувати надійні джерела енергії особливо гостро. У 2026 році питання «скільки АЕС в Україні» вже не просто про кількість станцій. Це питання про те, як атомна галузь стала одним із фундаментів національної стійкості та майбутнього технологічного стрибка.
