810-та окрема бригада морської піхоти — це з’єднання берегових військ Військово-морського флоту Російської Федерації, яке дислокується в Севастополі в районі бухти Козачої на тимчасово окупованій території Криму. Підрозділ входить до складу Чорноморського флоту і вважається одним із найбільш боєздатних формувань російської морської піхоти. Його історія сягає радянських часів, а сучасний бойовий досвід тісно пов’язаний із війною проти України.
За роки існування бригада брала участь у багатьох збройних конфліктах — від миротворчих місій на Кавказі до операцій у Сирії. Після 2014 року вона активно використовувалася в анексії Криму, а з лютого 2022-го — у повномасштабному вторгненні на територію України. Висока інтенсивність боїв призвела до неодноразових втрат особового складу та техніки, що змушувало російське командування постійно поповнювати та переформовувати підрозділ.
Станом на 2026 рік 810-та бригада залишається активним учасником бойових дій, зокрема на північному напрямку в Курській та Сумській областях. Російське керівництво розглядає можливість її розгортання в дивізію, однак реальний стан боєздатності суттєво підірваний багаторічними втратами та необхідністю використовувати менш підготовлене поповнення.
Історія створення та еволюція підрозділу
Коріння 810-ї бригади сягають квітня 1966 року, коли на базі Чорноморського флоту сформували 309-й окремий батальйон морської піхоти. Вже 15 грудня 1967 року його розгорнули в 810-й окремий полк морської піхоти. У листопаді 1979 року полк перетворили на бригаду — це стало відповіддю на розширення радянських амфібійних сил.
Після розпаду Радянського Союзу в 1992 році підрозділ увійшов до складу Збройних сил Російської Федерації. У 1998 році бригаду тимчасово звели до полку, проте вже в лютому 1999 року відновили номер 810-й. Повноцінний статус бригади повернули у 2008 році. У січні 2018 року їй присвоїли почесне звання «гвардійська», а в серпні 2023 року нагородили орденом Ушакова.
Протягом радянського періоду морпіхи бригади виконували завдання в Єгипті, Сирії, Анголі та Гвінеї. У 1990-х вони брали участь у конфліктах у Грузії та Абхазії — зокрема, забезпечували евакуацію біженців та проводили десантні операції на кораблях типу «Зубр». У Другій чеченській війні підрозділ діяв з вересня 1999 по липень 2000 року, втративши вісім військовослужбовців. За мужність капітан В. В. Карпушенко отримав звання Героя Росії.
Організаційно-штатна структура та технічне оснащення
Класична структура 810-ї бригади включає управління, кілька окремих батальйонів морської піхоти (зокрема 880-й та 882-й), розвідувальний батальйон (888-й), артилерійські дивізіони та підрозділи забезпечення. Номінальна чисельність до війни становила близько 2500 осіб, однак у ході бойових дій вона неодноразово змінювалася за рахунок приданих частин та поповнення. Командир бригади в 2024 році заявляв про понад 11 тисяч військовослужбовців у складі з’єднання з урахуванням усіх доданих елементів.
На озброєнні традиційно перебувають бойові машини піхоти БМП-2 та БМП-3, бронетранспортери БТР-80, самохідні артилерійські установки 2С1 «Гвоздика» та 2С9 «Нона», протитанкові комплекси та зенітні засоби. Для посилення вогневої потужності бригада отримувала танки Т-80 та Т-55. Амфібійні можливості забезпечували десантно-вихідні засоби та катери, а в ході війни на Херсонщині з’явився навіть окремий дивізіон річкових катерів для дій у районі Кринок.
Підготовка морських піхотинців традиційно вважається однією з найжорсткіших у російській армії. Бійці навчаються десантуванню з кораблів, веденню бою в прибережній зоні, міських умовах та на відкритій місцевості. Проте масові втрати 2022–2025 років змусили командування прискорено готувати нове поповнення, часто з числа мобілізованих та переведених з корабельного складу Чорноморського флоту.
Бойовий досвід до повномасштабного вторгнення
У 2014 році підрозділи бригади брали активну участь в анексії Криму. Морпіхи блокували українські військові частини, зокрема 1-й окремий батальйон морської піхоти в Феодосії, захоплювали аеродроми та обладнували позиції на перешийках. Досвід цих операцій пізніше використають під час планування десанту на материкову частину України.
З 2015 року окремі підрозділи бригади діяли в Сирії. Вони охороняли авіабазу «Хмеймім», брали участь у пошуково-рятувальних операціях та виконували функції радників. За мужність, проявлену в Сирії, бригада отримала орден Жукова у 2016 році.
Участь у повномасштабному вторгненні Росії проти України
У перші дні лютого 2022 року російське командування планувало використати 810-ту бригаду для десантної операції в районі між Миколаєвом та Одесою. Проте розвідувальні групи зазнали втрат, а частина десантних кораблів була уражена. Підрозділи переорієнтували на сухопутний напрямок — спочатку до Мелітополя, потім Бердянська та Маріуполя.
У Маріуполі бригада вела важкі вуличні бої, зокрема під час штурму «Азовсталі». 22 березня 2022 року в районі міста загинув командир бригади полковник Олексій Шаров. Це стало одним із перших гучних ударів по керівному складу з’єднання. Українські джерела повідомляли про сотні загиблих та поранених морпіхів уже в перші місяці боїв за місто.
На Херсонському напрямку влітку-восени 2022 року підрозділи бригади зазнали особливо тяжких втрат. За оцінками українського Генерального штабу, особовий склад був зменшений до 15 відсотків від початкової чисельності. Багато військовослужбовців відмовлялися повертатися на передову після ротації. Бригаду вивели на відновлення, а згодом перекинули на Запорізький напрямок, де вона брала участь у боях біля Роботиного.
Перекидання до Курської області та стан на 2026 рік
У серпні 2024 року основні сили 810-ї бригади передислокували до Курської області для протидії українському наступу. Там з’єднання вело запеклі бої, зокрема в районах Погребків та Плехово. Аналітики відзначали надзвичайно високий рівень втрат — за окремими дослідженнями російських ЗМІ, саме ця бригада лідирувала за кількістю зниклих безвісти в перші місяці курських боїв.
Українські Сили спеціальних операцій та ракетні підрозділи неодноразово завдавали ударів по пунктах управління та логістичних хабах бригади. Зокрема, у грудні 2024 — січні 2025 років були уражені командні пункти в районах Льгова та Білої, а у вересні 2025 року — складський хаб з боєприпасами та технікою. Ці удари суттєво ускладнювали управління та постачання.
Станом на весну-літо 2026 року підрозділи 810-ї бригади продовжують діяти на прикордонні Курської та Сумської областей у складі угруповання «Північ». Командування змушене використовувати для штурмів менш підготовлене поповнення, включаючи екіпажі кораблів Чорноморського флоту, переведених у піхоту. Паралельно тривають розмови про перетворення бригади на дивізію за прикладом інших морських з’єднань, однак реальна боєздатність залишається підірваною багаторічною війною.
Цікаві факти про 810-ту бригаду морської піхоти
- Гасло бригади — «Там, де ми, там — перемога!» — залишалося незмінним протягом десятиліть, попри зміну політичних режимів та масштабні втрати.
- У 1990-х морпіхи бригади на десантних кораблях евакуювали понад 15 тисяч біженців із зони грузино-абхазького конфлікту.
- Після важких втрат 2022 року російське командування формувало нові підрозділи річкових катерів у складі бригади спеціально для дій у заболоченій місцевості Херсонщини біля Кринок.
- За даними відкритих джерел, у певні періоди 2024–2025 років 810-та бригада мала найвищий показник зниклих безвісти серед російських частин, що воювали в Курській області.
- У 2025–2026 роках для поповнення бригади почали масово переводити матросів та офіцерів з пошкоджених або потоплених кораблів Чорноморського флоту, перетворюючи їх на штурмову піхоту.
- Командир бригади в 2024 році публічно заявляв про чисельність з’єднання понад 11 тисяч осіб — це більше ніж у чотири рази перевищує штатну чисельність звичайної морської піхотної бригади.
Протягом усієї війни 810-та окрема бригада морської піхоти демонструвала високу тактичну підготовку в десантних та штурмових операціях, однак ціна такої «елітності» виявилася надзвичайно високою. Багаторазові переформування, втрата досвідченого ядра та необхідність кидати в бій погано підготовлене поповнення суттєво знизили її реальну боєздатність. Сьогодні підрозділ продовжує залишатися важливим елементом російських сил на північному фланзі, однак його подальша доля безпосередньо залежить від здатності командування відновлювати втрати та зберігати керованість у умовах інтенсивного вогневого впливу українських підрозділів.
Історія цієї бригади — це яскравий приклад того, як навіть найпідготовленіші з’єднання в сучасній війні зазнають трансформації під тиском тривалих бойових дій, нових технологій та рішучості противника. Кожен новий етап — від планів морського десанту до боїв у курських полях — додає нові штрихи до портрета російської морської піхоти, яка вже ніколи не буде такою, якою була до лютого 2022 року.
