Біжко Сергій Віталійович народився 14 листопада 1976 року в Дніпрі й уже понад чверть століття пов’язав життя з українською прокуратурою. Він почав як слідчий районного рівня й дійшов до посади керівника однієї з найбільших обласних прокуратур країни, де працював у найскладніший для держави період — від реформ правоохоронної системи до повномасштабної війни. Його шлях відображає і можливості професійного зростання в державній службі, і виклики, з якими стикається українське правосуддя: тиск обставин, публічну критику та необхідність зберігати баланс між законом і реаліями.
За цей час Сергій Віталійович обіймав посади в різних регіонах, зокрема на території активних бойових дій у Краматорську 2015 року, керував підрозділами в Запоріжжі та Дніпрі. З вересня 2020 до липня 2025 року він очолював Дніпропетровську обласну прокуратуру, координуючи роботу з розслідування воєнних злочинів, корупційних схем у тилу та захисту державних інтересів. У липні 2025 року подав заяву про звільнення з керівної посади на тлі масштабних перевірок, однак продовжує працювати в системі прокуратури на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності.
Біографія Біжка Сергія Віталійовича дає змогу глибше зрозуміти, як функціонує обласна прокуратура в умовах війни та реформ. Вона показує, як особисті рішення одного керівника впливають на довіру суспільства до правосуддя, на ефективність боротьби з корупцією та на здатність системи адаптуватися до нових загроз. Декларації та публічні дані розкривають не лише цифри доходів, а й ширший контекст — поєднання високої відповідальності з особистими та професійними викликами.
Ранні роки та вступ до професії
Сергій Віталійович виріс у Дніпрі в період, коли Україна тільки-но здобувала незалежність. Місто з потужною промисловістю та складною соціальною структурою формувало покоління, для яких стабільність і закон часто ставали цінностями, випробуваними на практиці. У 1998 році, здобувши вищу юридичну освіту, він одразу вступив до органів прокуратури на посаду слідчого Самарського району Дніпра. Це був час становлення нової правоохоронної системи, коли старі радянські підходи поступово замінювалися на нові процедури, а молодим фахівцям доводилося вчитися на ходу.
Робота слідчим вимагала не лише знання Кримінального процесуального кодексу, а й уміння працювати з людьми в стресових ситуаціях, збирати докази та протистояти спробам тиску. Перші роки в районній прокуратурі дали Біжку фундаментальне розуміння того, як будуються кримінальні провадження від самого початку. Саме тоді сформувалася його репутація як людини, яка уважно ставиться до деталей і вміє вести складні справи до логічного завершення.
Перші кроки в прокуратурі Дніпра та регіональні посади
Після посади слідчого Сергій Віталійович обіймав посади помічника прокурора міста та заступника прокурора районних підрозділів. Ці кроки дозволили йому побачити систему зсередини — від координації роботи з міліцією до нагляду за дотриманням законів. Пізніше він очолив відділ нагляду за виконанням законів органами податкової поліції області, а згодом — відділ процесуального керівництва досудовим розслідуванням у справах органів внутрішніх справ.
Кожна з цих посад вимагала глибокого занурення в специфіку різних сфер: податкові злочини, економічні правопорушення, процесуальне керівництво. Біжко набував досвіду координації великих колективів і прийняття рішень, які впливали на долі багатьох людей. У системі, де реформи йшли нерівномірно, такі фахівці ставали цінними кадрами, здатними поєднувати теоретичні знання з практичними навичками.
Робота в умовах конфлікту: Краматорськ та Запоріжжя
У 2015 році, коли на Донбасі тривали активні бойові дії, Сергія Віталійовича призначили прокурором Краматорська. Місто перебувало в епіцентрі подій: обстріли, переміщення населення, загроза сепаратизму та колабораціонізму. Прокуратура в таких умовах працювала не за шаблоном — кожна справа могла мати національну безпекову складову. Біжко керував розслідуваннями злочинів проти основ національної безпеки, економічних правопорушень у промисловому регіоні та справ, пов’язаних з адаптацією правоохоронної системи до воєнного стану.
Через рік, у 2016-му, він перейшов до Запорізької обласної прокуратури на посади заступника начальника управління та начальника відділу. Цей період став продовженням роботи в прифронтовій зоні, де потрібно було швидко реагувати на нові виклики. Досвід, здобутий там, пізніше став у пригоді під час повномасштабного вторгнення, коли тилові регіони, такі як Дніпропетровщина, перетворилися на ключові центри координації та логістики.
Повернення до Дніпра та сходження на вершину обласного керівництва
У 2018 році Біжко повернувся до рідного Дніпра як перший заступник керівника місцевої прокуратури №4. Це була важлива сходинка — робота безпосередньо в обласному центрі з великою кількістю справ і складними міжвідомчими зв’язками. У квітні 2020 року його призначили заступником прокурора Дніпропетровської області, а вже у вересні того ж року — очільником обласної прокуратури.
Призначення відбулося в період активних реформ прокуратури та напередодні повномасштабної війни. Новий керівник мав поєднати накопичений досвід з необхідністю швидко перебудовувати роботу відомства під нові реалії. Дніпропетровська область стала одним з ключових тилових регіонів: сюди прибували внутрішньо переміщені особи, розміщувалися підприємства, проходили гуманітарні вантажі, а отже — зростала кількість потенційних правопорушень у цих сферах.
| Рік | Посада | Місце роботи |
|---|---|---|
| 1998 | Слідчий | Самарський район, Дніпро |
| 2015 | Прокурор міста | Краматорськ |
| 2016 | Заступник начальника управління / начальник відділу | Запорізька обласна прокуратура |
| 2018 | Перший заступник керівника місцевої прокуратури №4 | Дніпро |
| Квітень 2020 | Заступник прокурора області | Дніпропетровська область |
| Вересень 2020 – липень 2025 | Керівник (прокурор) обласної прокуратури | Дніпропетровська обласна прокуратура |
| З липня 2025 | Прокурор відділу представництва інтересів держави | Дніпропетровська обласна прокуратура |
Дані про кар’єрний шлях базуються на офіційних деклараціях та публікаціях у профільних виданнях.
Діяльність очільника прокуратури в тиловому регіоні під час війни
З 2022 року робота Дніпропетровської обласної прокуратури набула особливого значення. Регіон став тилом для фронту: тут розміщувалися підприємства, що перейшли на воєнні рейки, проходили величезні обсяги гуманітарної допомоги, а кількість внутрішньо переміщених осіб зросла в рази. Під керівництвом Біжка пріоритетними напрямками стали розслідування воєнних злочинів, протидія ухиленню від мобілізації, злочинам з гуманітарною допомогою, колабораціонізму та захист державної і комунальної власності.
Прокуратура координувала дії з іншими правоохоронними органами, забезпечувала процесуальне керівництво складними провадженнями та представляла інтереси держави в судах. У воєнний час багато справ набули міжрегіонального або навіть національного значення — від схем зловживань на тендерах до спроб незаконного вивезення стратегічних ресурсів. Досвід, здобутий у Краматорську, допомагав швидко адаптувати методи роботи до нових загроз.
Сімейне життя та майновий стан
Сергій Віталійович одружений з Наталією Віталіївною. У подружжя троє дітей — доньки Катерина та Анна і син Андрій. Дружина займається підприємницькою діяльністю: роздрібною торгівлею напоями та наданням ріелторських послуг через ТОВ «Рієлтор 3Д». Такі сімейні моделі часто трапляються серед державних службовців, де один з партнерів зосереджений на публічній службі, а інший — на бізнесі.
Згідно з деклараціями, родина володіє житловим будинком площею 87 м² у Дніпрі та квартирою 65,6 м², оформленою на дружину. Автомобілі зазвичай перебували в користуванні за довіреностями. Дохід Сергія Віталійовича на посаді обласного прокурора складав понад 1,7 млн грн на рік, до цього додавалася пенсія за інвалідністю, оформлена в середині 40-х років і підтверджена судом. Грошові активи дружини включали значні суми готівки в іноземній валюті.
Цікаві факти про Сергія Біжка
- Пенсія в 46 років. Сергій Віталійович оформив пенсію за інвалідністю приблизно у 46–47 років — близько 83–88 тисяч грн щомісяця (60% від посадового окладу). Суд визнав це законним, і він продовжував працювати на високій посаді, поєднуючи зарплату з пенсійними виплатами. Це викликало широку публічну дискусію про соціальні гарантії для прокурорів.
- Робота на лінії зіткнення. У 2015 році Біжко очолював прокуратуру Краматорська в період активних бойових дій. Це один з небагатьох випадків, коли прокурор обласного рівня мав безпосередній досвід керівництва в умовах, близьких до фронтових.
- Довгий шлях у системі. Понад 27 років безперервної роботи в прокуратурі — рідкісне явище в українській правоохоронній системі, де ротації та реформи часто призводять до швидкої зміни кадрів.
- Сімейний бізнес дружини. Наталія Біжко розвиває ріелторський напрямок та торгівлю напоями. Такі моделі доходів родин високопосадовців часто стають предметом аналізу антикорупційних органів та журналістів.
- Повернення на «технічну» посаду. Після відставки з керівної посади у 2025 році Біжко не залишив систему entirely, а перейшов на посаду прокурора відділу, що займається представництвом державних інтересів у майнових питаннях — це дозволяє використовувати накопичений досвід у більш вузькій, але важливій сфері.
Публічні дискусії та звинувачення в адресі прокурора
Діяльність Сергія Віталійовича на посаді керівника обласної прокуратури супроводжувалася неоднозначними оцінками. ЗМІ та громадські активісти неодноразово звинувачували його в наявності зв’язків з місцевими політичними та бізнес-елітами, зокрема з мером Дніпра Борисом Філатовим та бізнесменом Геннадієм Корбаном. Йшлося про можливе гальмування корупційних справ щодо чиновників міської ради, «кришування» рейдерських захоплень землі та бізнес-конфліктів.
У 2021 році Національне антикорупційне бюро відкрило два провадження: щодо призначення підлеглих без конкурсу та службового підроблення (внесення себе заднім числом у прокурорську групу по одній зі справ). Конкретних обвинувальних вироків за цими епізодами не було. Частина критики стосувалася також кадрової політики — просування близьких знайомих та родичів на керівні посади в підпорядкованих прокуратурах.
Важливо зазначити, що багато з цих тверджень залишаються на рівні публічних звинувачень та журналістських розслідувань. Українська правоохоронна система загалом часто стикається з проблемою селективного правосуддя та політичного впливу, і випадок Біжка відображає ширші системні дискусії про незалежність прокуратури.
Відставка 2025 року та новий етап у 2026
У липні 2025 року, після призначення нового Генерального прокурора, у Дніпропетровській обласній прокуратурі відбулися масштабні перевірки. Команда з десятків співробітників центрального апарату виявила низку недоліків у роботі відомства. Сергій Віталійович разом із кількома заступниками подав заяви про звільнення за власним бажанням. Це стало частиною ширшої ротації керівництва в регіональних прокуратурах.
Після відставки з посади очільника Біжко не покинув систему. Станом на 2026 рік він працює прокурором відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності в тій самій Дніпропетровській обласній прокуратурі. Він продовжує подавати щорічні декларації, остання з яких датована березнем 2026 року. Такий перехід демонструє, що досвідчені фахівці часто залишаються корисними для системи навіть після звільнення з керівних посад.
Кар’єра Біжка Сергія Віталійовича — це не лише історія одного правника. Вона ілюструє, як українська прокуратура проходить шлях від пострадянської моделі до сучасних стандартів, як воєнний стан змінює пріоритети роботи, і як публічна служба завжди перебуває під прискіпливою увагою суспільства. Його досвід — від слідчого районного рівня до керівника великого регіонального відомства — залишається частиною живої історії трансформації українського правосуддя.
