shahed-238 — це іранський реактивний дрон-камікадзе, який став логічним, але технологічно сміливим кроком у розвитку сімейства Shahed. На відміну від пропелерних попередників, він отримав турбореактивний двигун, що одразу підняло швидкість польоту в рази. Росія вже використовує локалізовану версію під назвою Герань-3 і поступово нарощує її застосування проти України.
Цей апарат поєднує відносну простоту та дешевизну масового виробництва з новими можливостями: вищою швидкістю, різними системами наведення та потенціалом для прориву систем протиповітряної оборони. Для України поява shahed-238 означає не просто ще один тип загрози, а необхідність швидко адаптувати тактику перехоплення, розвивати високошвидкісні дрони-перехоплювачі та посилювати ешелоновану оборону.
За лічені роки іранські інженери пройшли шлях від повільного дрона з поршневим двигуном до реактивного апарата, здатного скорочувати час реакції українських розрахунків. Це змінює баланс у нічному небі над українськими містами та прифронтовими районами.
Історія появи та еволюція платформи
Ідея реактивного Shahed визріла не за один день. Ще у вересні 2023 року в трейлері іранського державного документального фільму про розвиток безпілотників з’явився кадр з новою версією Shahed-136, оснащеною реактивним двигуном. Офіційна презентація відбулася в листопаді того ж року на виставці досягнень аерокосмічної галузі Корпусу вартових ісламської революції. Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї особисто оглядав експонати, серед яких були три чорні екземпляри shahed-238 з різними системами наведення.
Платформа зберегла характерну для сімейства Shahed дельтоподібну форму крила та V-подібне хвостове оперення. Але замість поршневого двигуна з штовхаючим гвинтом з’явився компактний турбореактивний двигун Toloue-10 або Toloue-13. Це рішення одразу дало приріст швидкості, однак змусило конструкторів шукати компроміси щодо запасу палива та бойової частини.
Росія не стала чекати довго. Вже на початку січня 2024 року з’явилися перші ознаки застосування реактивної версії проти України. Масштабніші підтвердження надійшли в червні 2025-го, коли на українській території знайшли уламки з серійними номерами, що свідчили про початок малого серійного виробництва під назвою Герань-3. До 2026 року Росія вже експериментувала з кількома модифікаціями реактивних дронів і планувала збільшити їхню частку в загальному обсязі ударів.
Технічні характеристики та порівняння з Shahed-136
Реактивний двигун кардинально змінює поведінку апарата в повітрі. Якщо класичний Shahed-136 розвиває крейсерську швидкість близько 180–185 км/год, то shahed-238 здатний летіти значно швидше. Різні джерела наводять цифри від 500 км/год (іранські оцінки) до 600 км/год за результатами демонстраційних польотів. Деякі російські заяви згадували навіть 800 км/год у пікіруванні, однак реальні спостереження за Герань-3 частіше фіксують значення близько 370–600 км/год залежно від режиму польоту.
Довжина апарата становить приблизно 3,5 метра, розмах крила — близько 3 метрів. Бойова частина — порядку 50 кг (у російських варіантах іноді вказують до 90 кг). Дальність польоту через вищу витрату палива реактивним двигуном, за оцінками, сягає близько 1000 км, хоча окремі джерела для Герань-3 називають вищі цифри.
| Параметр | Shahed-136 (Герань-2) | shahed-238 (Герань-3) |
| Двигун | Поршневий з гвинтом | Турбореактивний (Toloue-10/13 або аналоги) |
| Максимальна швидкість | ~185 км/год | 500–600 км/год (за різними оцінками) |
| Дальність | До 2000+ км | ~1000 км (залежно від конфігурації) |
| Бойова частина | ~40–50 кг | ~50 кг (до 90 кг у варіантах) |
| Системи наведення | GPS/GLONASS + інерціальна | Три варіанти: інерціальна+GPS, EO/IR, радіолокаційна ГСН |
| Рік публічної презентації | 2021–2022 (масове застосування) | Листопад 2023 |
Дані узагальнено на основі аналізу відкритих джерел, включаючи Вікіпедію та матеріали сайту Militarnyi.
Така різниця в швидкості означає, що у операторів ППО залишається значно менше часу на виявлення, ідентифікацію та перехоплення. Реактивний двигун також змінює теплову сигнатуру та акустичний профіль апарата.
Три варіанти наведення: гнучкість для різних завдань
На презентації 2023 року іранці показали три модифікації shahed-238, що відрізняються головним чином системою наведення. Перша — класична інерціальна з GPS/GLONASS, орієнтована на стаціонарні цілі. Вона найпростіша та найдешевша у виробництві.
Друга оснащена електрооптичною та інфрачервоною камерою. Такий варіант дозволяє наводитися на теплоконтрастні цілі або передавати відеозображення оператору для коригування в реальному часі. Це значно підвищує точність проти рухомих або захищених об’єктів.
Третя версія отримала радіолокаційну головку самонаведення. Вона здатна виявляти та атакувати випромінюючі радари систем ППО — фактично виконуючи роль протирадарної ракети. Така можливість робить shahed-238 потенційно небезпечним інструментом для прориву ешелонованої оборони.
Наявність трьох варіантів в одній базовій платформі дає росіянам гнучкість: в одній хвилі можуть бути дрони з різними типами наведення, що ускладнює роботу українських засобів РЕБ та перехоплення.
Виробництво, компоненти та обхід санкцій
Одна з найцікавіших сторінок історії shahed-238 — це суміш технологій з різних куточків світу попри жорсткі санкції. Аналіз уламків, збитих над Україною, виявив канадські антени супутникової навігації Tallysman, американські мікросхеми Intel, Texas Instruments, Analog Devices та NXP, а також мікропроцесори Texas Instruments. Двигун у деяких екземплярах ідентифікували як чеський PBS TJ150, хоча виробник офіційно заперечує прямі поставки.
Росія, у свою чергу, налагоджує власне виробництво Герань-3 з використанням Toloue-10/13 або аналогічних двигунів. До середини 2025 року вже фіксували малі серії, а на 2026 рік планувалося розширення. Кожен такий дрон — це компроміс між швидкістю, вартістю та складністю виробництва. Реактивний двигун дорожчий і складніший за поршневий, тому масове застосування поки що обмежене експериментальними партіями.
Застосування проти України та реакція української сторони
Перші підтверджені випадки застосування реактивних Shahed проти України датуються початком 2024 року. Масштабніші удари з використанням Герань-3 почалися пізніше. До 2026 року Росія запускала по 10–12 таких дронів на добу в експериментальному режимі, тестуючи тактику та поєднуючи їх зі звичайними Shahed і іншими засобами.
Швидкість реактивного дрона дозволяє йому швидше долати відстань від лінії пуску до цілі, залишаючи менше часу на реагування. Однак висока витрата палива змушує апарат іноді знижувати швидкість на кінцевій ділянці, що відкриває вікно для перехоплення.
Українська сторона активно адаптується. У листопаді 2025 року вперше зафіксували успішне збиття Герань-3 вітчизняним дроном-перехоплювачем (зокрема, моделі Sting). Це стало важливим сигналом: навіть реактивні дрони не є невразливими, якщо є швидкісні та точні засоби перехоплення. Паралельно розвиваються системи РЕБ, високошвидкісні ракети малої дальності та автономні алгоритми наведення перехоплювачів.
Найважливіше: поява shahed-238 прискорила перехід української ППО від реактивної оборони до проактивного створення високошвидкісних перехоплювачів та інтегрованих систем виявлення.
Цікаві факти про shahed-238
- На презентації 2023 року всі три екземпляри були пофарбовані в чорний колір — ймовірно, для зменшення візуальної помітності вночі або для маскування під певні умови.
- Реактивний двигун не лише додає швидкості, але й змінює теплову сигнатуру апарата, що може як ускладнювати, так і спрощувати перехоплення залежно від типу ракет ППО.
- Уламки, знайдені в Україні в 2025 році, містили компоненти з щонайменше п’яти країн, демонструючи складні ланцюги постачання попри санкції.
- Перше підтверджене збиття Герань-3 українським дроном-перехоплювачем відбулося в листопаді 2025 року — це стало важливим етапом у розвитку вітчизняних технологій.
- shahed-238 може виконувати роль засобу придушення ППО завдяки варіанту з радіолокаційною головкою самонаведення, наближаючись за функцією до протирадарних ракет.
- Росія планує довести частку реактивних дронів у загальному обсязі ударів до значної величини, однак висока вартість двигуна поки стримує повномасштабне виробництво.
shahed-238 — це не просто нова модель дрона. Це демонстрація того, як навіть відносно прості платформи можуть еволюціонувати під впливом реальних бойових потреб. Для України це черговий виклик, який вже стимулює появу нових технічних рішень та тактичних підходів. Швидкість, гнучкість наведення та здатність обходити звичні методи перехоплення роблять цей апарат серйозним гравцем у сучасній війні дронів.
Українські інженери та військові продовжують шукати відповіді — від високошвидкісних перехоплювачів до інтегрованих систем виявлення та РЕБ. Кожен новий уламок чи успішне перехоплення додає знань, які згодом перетворюються на перевагу в небі.
