Кримінальний проступок це передбачене Кримінальним кодексом України діяння, за яке основне покарання — штраф не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання без позбавлення волі. Ця категорія з’явилася в українському праві як результат реформи 2018–2020 років і посідає проміжне місце між адміністративним правопорушенням та повноцінним злочином. Вона охоплює сотні складів, які раніше вважалися злочинами невеликої тяжкості, і змінює підхід до відповідальності за дрібні, але все ж суспільно небезпечні вчинки.
Реформа, що набула чинності 1 липня 2020 року, мала на меті гуманізувати кримінальне законодавство, зменшити навантаження на слідчі органи та суди, а також прискорити розгляд справ про менш небезпечні діяння. Кримінальні правопорушення тепер чітко поділяються на дві групи: проступки та злочини. Перші не передбачають ув’язнення як основного покарання, другі — так. Це не просто термінологічна зміна, а глибока трансформація, яка впливає на долі тисяч людей щороку.
За даними Офісу Генерального прокурора, у 2025 році в Україні зареєстрували десятки тисяч кримінальних проступків — вони становлять помітну частку від загальної кількості кримінальних проваджень. Для людини це означає швидший розгляд справи, м’якші наслідки та, у багатьох випадках, автоматичне погашення судимості одразу після відбуття покарання. Але навіть «м’яка» категорія не скасовує відповідальності: за проступок можна отримати штраф, громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися діяльністю.
Правова природа кримінального проступку та його місце в системі
Кримінальний проступок це суспільно небезпечне винне діяння, яке за ступенем небезпеки та караністю поступається злочинам. Воно зберігає всі ознаки кримінального правопорушення: протиправність, винність, караність та суспільну небезпечність. Різниця — у масштабі. Якщо злочин може завдати значної чи тяжкої шкоди, то проступок зазвичай обмежується легкою шкодою або створює лише потенційну загрозу.
Згідно з Кримінальним кодексом України, кримінальні правопорушення поділяються саме на проступки та злочини. Злочини далі градаються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі залежно від передбаченого покарання. Проступок же завжди залишається «на нижньому щаблі» — без можливості призначити позбавлення волі як основне покарання. Це створює чітку межу: якщо санкція статті передбачає ув’язнення, діяння вже не може бути кваліфіковане як проступок.
Така конструкція запозичена з європейського досвіду. У Німеччині, Естонії, Латвії та інших країнах давно існує подібний поділ на злочини та проступки (Ordnungswidrigkeiten чи їх аналоги). Україна адаптувала цей підхід, щоб відповідати стандартам гуманного правосуддя та оптимізувати роботу правоохоронної системи під час воєнного стану та післявоєнного відновлення.
Історія появи інституту кримінальних проступків
Ідея виокремити менш небезпечні діяння в окрему категорію з’явилася ще в 1990-х, коли обговорювали реформування кримінального законодавства. У 2008 році Концепція реформування кримінальної юстиції прямо передбачала створення інституту кримінальних проступків для гуманізації та розвантаження системи. Але реалізувати її вдалося лише через десять років.
Закон України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» став ключовим. З 1 липня 2020 року в Кримінальному кодексі з’явилася нова редакція статті 12, а в Кримінальному процесуальному кодексі — глава 25, яка регулює особливості дізнання.
Реформа не просто перейменувала частину злочинів. Вона перевела близько 121 складу з категорії злочинів у проступки. Серед них — умисне легке тілесне ушкодження, побої, погроза вбивством за певних умов, дрібна крадіжка, деякі трудові порушення, екологічні проступки та багато інших. Це дозволило тисячам людей уникнути важкого тавра «злочинець» за відносно незначні вчинки.
Відмінності між кримінальним проступком і злочином
Головна відмінність — у покаранні та процедурі. За проступок суд не може призначити позбавлення волі як основне покарання. Максимум — штраф до 51 000 гривень (три тисячі неоподатковуваних мінімумів), громадські роботи, виправні роботи або позбавлення права займатися певною діяльністю. За нетяжкий злочин уже можливе ув’язнення до п’яти років.
Процедура розслідування теж різна. Проступки розслідують у формі дізнання — спрощеної процедури, яку проводять дізнавачі Національної поліції або інших уповноважених органів. Справа розглядається швидше, строки стисліші, а деякі дії можна проводити ще до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Злочини розслідують у формі досудового слідства зі значно ширшим інструментарієм і довшими строками.
| Критерій | Кримінальний проступок | Злочин (нетяжкий) |
| Основне покарання | Штраф до 51 000 грн або покарання без позбавлення волі | Штраф до 170 000 грн або позбавлення волі до 5 років |
| Форма розслідування | Дізнання (спрощена) | Досудове слідство |
| Погашення судимості | Одразу після відбуття покарання | Після відбуття + період без нових правопорушень (1–3 роки) |
| Ступінь суспільної небезпеки | Менша, обмежена шкода або загроза | Вища, можлива значна шкода |
| Приклади | Легке тілесне ушкодження, дрібна крадіжка, побої | Крадіжка у великих розмірах, тяжке тілесне ушкодження |
Судимість за проступок погашається автоматично одразу після виконання покарання. Це означає, що людина практично одразу вважається такою, що не має судимості. Для злочинів встановлено додаткові строки «випробування» — від одного до п’яти років без нових правопорушень. Ця різниця критично важлива для працевлаштування, отримання ліцензій, виїзду за кордон та репутації.
Приклади кримінальних проступків у реальному житті
Серед найпоширеніших — умисне легке тілесне ушкодження (частина 1 і 2 статті 125 КК), побої (частина 1 статті 126), погроза вбивством за наявності реальних підстав побоюватися (частина 1 статті 129). До проступків потрапили й деякі майнові діяння: дрібна крадіжка (частина 1 статті 185 за умови, що санкція відповідає критеріям), шахрайство без значної шкоди, заподіяння майнової шкоди обманом.
Трудова сфера теж представлена: грубе порушення законодавства про працю, невиплата заробітної плати, ухилення від сплати аліментів. Екологічні та транспортні проступки — незаконне полювання чи рибальство в невеликих масштабах, порушення правил безпеки руху, що спричинило легкі ушкодження. Загалом перелік налічує понад сотню складів, і він охоплює майже всі сфери повсякденного життя.
Важливий нюанс: кваліфікація залежить не лише від статті, а й від конкретних обставин — розміру шкоди, повторності, наявності обтяжуючих факторів. Те саме діяння за одних умов може бути проступком, а за інших — злочином. Наприклад, повторна дрібна крадіжка або крадіжка з проникненням уже тягне за собою більш сувору кваліфікацію.
Процедура дізнання: як відбувається розслідування проступків
Дізнання — це спрощена форма досудового розслідування, яку проводять дізнавачі. На відміну від слідчих, вони мають вужчий, але достатній інструментарій для встановлення обставин. Справа про проступок часто розглядається в суді за спрощеною процедурою, без тривалих експертиз та допитів десятків свідків.
Людина, яка опинилася в такому провадженні, має ті самі права: на захисника, на ознайомлення з матеріалами, на оскарження дій дізнавача. Однак строки значно коротші — це зменшує психологічне навантаження, але вимагає швидкої реакції та кваліфікованої юридичної допомоги. Багато справ про проступки закінчуються примиренням сторін або звільненням від відповідальності за певних умов.
Практичні наслідки для людини та типові ситуації
Навіть після погашення судимості простий факт наявності кримінального провадження може вплинути на працевлаштування в силові структури, на посади з матеріальною відповідальністю чи в освіті. Деякі роботодавці та закордонні консульства цікавляться не лише судимістю, а й фактом притягнення до кримінальної відповідальності.
У воєнний час кількість таких справ не зменшилася — навпаки, зросла потреба в швидкому та справедливому розгляді дрібних конфліктів, щоб не перевантажувати систему. Для суспільства це означає менше «заточених» людей за дрібниці та більше ресурсів для боротьби з реальними загрозами.
Поради тим, хто зіткнувся з кримінальним проступком
- Не ігноруйте повістку чи виклик — явка обов’язкова, але ви маєте право на захисника з першого допиту. Краще звернутися до адвоката одразу, ніж потім виправляти наслідки.
- Фіксуйте все письмово — вимагайте копії протоколів, постанов, матеріалів. Це допоможе оскаржити незаконні дії або довести обставини, що пом’якшують відповідальність.
- Розгляньте примирення — у багатьох справах про проступки потерпілий може відмовитися від обвинувачення, і справа закриється. Це найшвидший і найменш травматичний шлях.
- Зверніть увагу на кваліфікацію — іноді дії можна перекваліфікувати в адміністративне правопорушення або взагалі в діяння без ознак кримінального. Досвідчений юрист бачить ці можливості.
- Пам’ятайте про наслідки для майбутнього — навіть після погашення судимості інформація про провадження може зберігатися в реєстрах. Якщо плануєте роботу за кордоном чи в державних органах — проконсультуйтеся заздалегідь.
Кримінальний проступок це не «дрібниця», яку можна нехтувати, і не «майже злочин», який ламає життя назавжди. Це інструмент, що дозволяє державі реагувати пропорційно до шкоди. Для суспільства він означає більше справедливості та менше непотрібного тиску на людей, які зробили помилку, але не стали загрозою. Для людини — шанс швидко виправити ситуацію і рухатися далі без важкого тавра. Розуміння цих механізмів допомагає не лише тим, хто вже опинився в провадженні, а й кожному, хто хоче знати свої права та межі відповідальності в сучасній Україні.
