На пресконференції в Києві презентували дослідження про вихованців Олешківського психоневрологічного інтернату, які на початку повномасштабного вторгнення опинилися в окупації. Досі 69 з них — як неповнолітніх, так і повнолітніх — утримують окупанти. Батьки та родичі не можуть повернути синів, дочок і онуків на підконтрольну Україну територію.
Доля вихованців інтернату та випадок з Каріною
Російська пропаганда роздмухала історію про те, що учасник так званої «сво» Денис Волков оформив опіку над 12-річною вихованкою інтернату Каріною Дем’яненко, забрав її в окупований Крим і поселив у своїй родині. В Україні в Каріни є мама, яку свого часу позбавили батьківських прав. За свідченнями вихователів, жінка регулярно відвідувала доньку, привозила подарунки, і між ними були теплі стосунки. Проте окупант вивіз дитину без дозволу матері зі Скадовська, куди перевели заклад. Каріна розмовляла лише українською, а пропагандисти стверджували, що в новій сім’ї вона заговорила російською. Є інформація, що вихованцям, які досі в окупації, забороняють спілкуватися українською.
У Каріни є брат, який на рік старший і також має інвалідність. Навіть за російським законодавством, для всиновлення пропонують братика і сестричку разом. Сам Олешківський інтернат, який вважався одним з найкращих в Україні для дітей і молоді з психоневрологічними розладами, зараз не працює. Вихованців перевели в інші установи, в тому числі в окупованому Криму та Краснодарському краї, де умови значно гірші.
Історія мами Антона: чотири роки без вісток
Мама Антона Волковича Ганна Замишляєва поділилася своєю історією. Антон — її єдина дитина з інвалідністю, у неї ще є доросла донька і маленький син. Вона не змогла з’ясувати точне місцезнаходження сина. Є інформація, що станом на 2023 рік хлопець перебував у закладі в Стрілковому на Херсонщині. Хлопець, який торік виїхав з окупації, бачив Антона там. Російська сторона не підтверджує, де син, в якому він стані і чи живий взагалі. Вона не надає жодних документів, фото чи відео.
Ганна зверталася до українських посадовців, зокрема радниці президента з прав дитини. Ті відповіли, що ситуація з повнолітнім Антоном не в їхній компетенції, хоча за діагнозом він визнаний недієздатним, і мати є його опікункою. Звернення через Червоного Хреста та омбудсмена теж не дали результату. Росіяни начебто готові привезти сина для передачі, але це лише слова без підтверджень. Ганна просить візуальне підтвердження, щоб переконатися, що саме її сина повертають, адже відомі випадки зміни даних українських дітей окупантами.
Антон народився 6 травня 2002 року і зараз має 24 роки. Він має наслідки родової травми: два шунти в шлуночках мозку, остеопороз, потребує постійного нагляду та ліків. До окупації кожні три місяці отримував лікування в Херсоні. Мати готова забрати сина в будь-якому стані, але не має достовірної інформації про нього вже чотири роки. Це найстрашніше, каже вона. Закликала інших родичів вихованців не мовчати.
