На прес-конференції в Києві презентували дослідження про долю вихованців Олешківського психоневрологічного інтернату, які з перших днів повномасштабного вторгнення опинилися в окупації. 69 з них — як неповнолітніх, так і повнолітніх — досі утримують окупанти. Родичі не можуть повернути близьких на підконтрольну Україну територію.
«Російська сторона не надає жодних доказів»
Мама Антона Волковича Ганна Замишляєва розповіла, що син народився 6 травня 2002 року і зараз йому 24 роки. Хлопець має наслідки родової травми: два шунти в шлуночках мозку, остеопороз, потребує регулярного лікування та нагляду спеціалістів. До 14 років вона доглядала його вдома, а потім обрала інтернат в Олешках через високий рівень допомоги.
Антон перебував у закладі, коли почалася окупація. За інформацією на 2023 рік, його бачили в Стрілковому на Херсонщині. Російська сторона не підтверджує місцезнаходження сина, не повідомляє про стан здоров’я та не надає фото чи документів. «Вона взагалі не повідомляє, де мій син, в якому він стані і чи взагалі живий», — сказала Ганна Замишляєва.
Офіційні канали повідомили, що росіяни нібито готові передати Антона. Проте мати вимагає візуального підтвердження: «Мені потрібно візуальне підтвердження, що хлопець, якого начебто готова віддати росія, мій син». Вона готова надати нотаріальні документи, але не ризикуватиме поїздкою на окуповану територію.
Потреба в медичній допомозі
Антон потребує постійного медичного супроводу, який в окупації під час війни може бути недоступним. Мати готова забрати сина в будь-якому стані та продумала алгоритм дій. Водночас вона не має достовірної інформації про нього вже чотири роки. Закликала інших родичів вихованців не мовчати та ділитися досвідом пошуку.
