Місто Костянтинівка Донецької області залишається під контролем Сил оборони України. Російські заяви про повне захоплення населеного пункту виявилися черговою інформаційною операцією.
Позиція експертів та розвідки
Військовий експерт Дмитро Снєгирьов пояснює, що реальна присутність противника обмежується діями окремих диверсійно-розвідувальних груп. Вони переміщуються між українськими позиціями, не встановлюючи оперативного контролю над містом. За даними джерела, значна частина міської забудови перетворилася на «сіру зону», де тривають локальні бої. Українські сили регулярно виявляють і знищують ці групи.
Окупанти вже третій рік не можуть повністю захопити Часів Яр, ключовий плацдарм для просування на Костянтинівку. Контроль над мікрорайоном Шевченка в Часовому Яру не дає противнику можливості оточити українське угруповання.
Бої та втрати сторін
3 липня 2026 року російський диктатор провів нараду з військовим керівництвом. Голова генштабу доповів про «повний контроль» над Костянтинівкою, назвавши місто ключовим промисловим центром. Президент України Володимир Зеленський назвав ці заяви черговою брехнею і запропонував провести переговори безпосередньо в Костянтинівці.
Місто розташоване в низині, що ускладнює оборону через контроль противником висот у Торецьку та Часовому Яру. Основний тиск триває із заходу — з боку сіл Іллінівка та Бересток. У самому місті перебуває не більше 160 російських військових. Сили оборони проводять ударно-пошукові заходи.
Окупанти застосовують авіацію, керовані авіабомби та важкі вогнеметні системи ТОС-1А «Солнцепек». У місті залишається 2500 цивільних. На східних напрямках противник щодня втрачає від 1100 до 1300 військовослужбовців. За останню добу втрати склали 1290 осіб.
Українські захисники застосовують рейдові дії та тактику «кіл-зон». Коефіцієнт смертності окупантів на напрямку сягає 75%. Російська сторона запропонувала тимчасове припинення вогню для передачі тіл загиблих, що українська сторона розцінила як спробу взяти паузу.
