Офіційна дата, від якої ведеться літочислення Львова, — 1256 рік. Саме тоді Галицько-Волинський літопис уперше згадує місто у зв’язку з пожежею в далекому Холмі. Традиційно засновником вважають короля Данила Романовича, а назву пов’язують із його сином Левом. Проте сучасні історики все частіше говорять про спільну справу батька і сина, а археологи нагадують: люди жили на цих пагорбах задовго до появи кам’яних і дерев’яних укріплень.
Точна дата закладення фортеці невідома. Місто виросло на місці давнього поселення, стало столицею Королівства Русі близько 1272 року і пережило монгольські напади, зміну династій і століття багатонаціонального розвитку. Сьогодні питання «хто заснував Львів» звучить не лише як історична загадка, а як частина живого культурного коду міста.
У цій розповіді зібрано літописні свідчення, археологічні знахідки, суперечки дослідників і ті деталі, які рідко потрапляють у короткі довідки.
Перша згадка: пожежа в Холмі, яку видно було зі Львова
Галицько-Волинський літопис під 1256 роком описує страшну пожежу в Холмі. Полум’я було таким сильним, що заграву помітили «по полю» аж зі Львова. Це випадкове речення стало найважливішим документом у біографії міста. Воно доводить, що на той момент Львів уже існував як укріплене поселення з назвою.
До середини ХХ століття офіційною датою вважали 1259 рік — рік другої згадки, коли монгольський воєначальник Бурундай змусив князів розібрати дерев’яні укріплення. Лише після уточнення хронології літопису 1256-й став умовним роком народження міста. Умовним — бо літописець не пише «цього року заклали Львів». Він просто згадує місце, з якого видно було пожежу.
Місто існувало раніше за першу письмову згадку. Це ключовий момент, який часто губиться в туристичних буклетах.
Літопис з’явився в оточенні двору Романовичів і зберігає живу мову епохи. Він не ставить собі завдання дати точну дату заснування кожного граду. Тому дослідники змушені збирати докази з різних джерел: археології, пізніх хронік і топографії.
Данило Романович: король, який будував міста проти орди
Данило Романович (близько 1201–1264) — один із найяскравіших правителів Русі ХІІІ століття. Після монгольської навали 1240–1241 років він відновлював державу, будував фортеці й шукав союзників на Заході. У 1253 році папський легат коронував його королем Русі в Дорогичині.
Літопис прямо каже, що Данило «і інші гради будував проти безбожних татар». Серед цих градів згадують Данилів, названий на честь самого князя, і Львів. Більшість істориків ХІХ–ХХ століть саме на цій фразі ґрунтували думку, що засновником був Данило. Він бачив стратегічну потребу: після руйнування Галича потрібен був новий опорний пункт ближче до західних кордонів і торговельних шляхів.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли туристичні гіди спрощують історію до формули «Данило заснував і назвав на честь сина». Насправді все було складніше. Данило керував державною політикою будівництва, а безпосередню роботу на місці міг виконувати його дорослий син.

Лев Данилович: ім’я в назві чи реальний засновник?
Лев Данилович (близько 1228–1301) у 1245 році вже командував окремим полком у битві під Ярославом. Це означає, що він мав власний уділ і міг самостійно закладати міста. Львів стояв на межі Перемишльського і Белзького князівств, які належали саме Леву.
Пізніші хроніки XVI–XVII століть (Ґруневеґ, Альнпек, Зиморович) одностайно називають засновником Лева. На Галицькій брамі колись був напис: «Князь Лев поклав мені підвалини». Леонтій Войтович на основі білорусько-литовських літописів і середньовічних авторів стверджує, що місто заклав саме Лев. Ярослав Ісаєвич пропонує компроміс: Данило давав загальне керівництво, а Лев керував будівництвом на місці.
Близько 1272 року Лев переніс столицю з Холма до Львова. Це свідчить, що місто вже було достатньо розвиненим і захищеним, щоб стати політичним центром Королівства Русі. Він також розселяв різні громади: русинів, вірмен, татар, євреїв — формуючи багатонаціональний характер, який зберігся на століття.
Археологія Замкової гори: люди жили тут задовго до 1256-го
Розкопки показують, що постійне слов’янське поселення на території сучасного Львова існувало вже у V столітті. На Замковій горі з ХІ–ХІІ століть стояв давньоруський укріплений городок. Він не став безпосередньо Львовом, але став основою, на якій князі звели нову фортецю.
У 1980-х під час реставраційних робіт під західною стіною міського арсеналу знайшли дубові конструкції, датовані 1213 роком. Це означає, що будівельна активність на місці майбутнього міста йшла ще до традиційної дати. Академік Іван Крип’якевич припускав, що Львів заклали близько 1247 року — можливо, з нагоди шлюбу Лева з угорською королівною Констанцією.
Після монгольської навали 1241 року Галич лежав у руїнах. Потреба в новій резиденції і торговому центрі стала гострою. Львів виник не на порожньому місці, а як логічне продовження давнього поселення, яке князі перетворили на місто з усіма ознаками середньовічного граду: дитинцем, посадом і торговою зоною.
Поширені помилки і міфи про заснування Львова
Навколо початків міста накопичилося чимало спрощень і легенд. Ось найпоширеніші з них і чому вони не витримують перевірки:
- «Львів заснували рівно 1256 року» — 1256-й є лише роком першої письмової згадки. Місто існувало раніше, можливо, з середини 1240-х.
- «Засновником був виключно Данило» — літопис не називає його прямо. Багато середньовічних джерел і сучасних дослідників вказують на Лева або на спільну роботу батька і сина.
- «Назва походить від лева як тварини» — ні. Назва походить від імені князя Лева. «Львовъ городъ» означає «місто Лева».
- «Місто з’явилося раптово після монголів» — археологія показує безперервне заселення з V століття. Монгольська навала прискорила перетворення поселення на повноцінне місто.
- «Поляки заснували сучасний Львів» — Казимир ІІІ захопив місто в 1349 році і дав магдебурзьке право 1356-го, але саме місто існувало вже століття.
Ці міфи живуть, бо зручні для коротких екскурсій. Реальна історія складніша і цікавіша.

Питання, які найчастіше ставлять про початки Львова
Чому саме 1256 рік вважають роком заснування?
Тому що це перша достовірна письмова згадка. Інших точних дат у джерелах немає, тож місто обрало цю дату для офіційного літочислення.
Чи можна вважати Лева єдиним засновником?
Частина істориків так і вважає. Проте більшість схиляється до версії спільної справи: Данило як державний ініціатор, Лев як безпосередній виконавець і господар уділу.
Чи були у Львові укріплення до монголів?
Так. Археологи фіксують давньоруський городок на Замковій горі. Дерев’яні укріплення княжого періоду розібрали 1259 року на вимогу Бурундая, а пізніше відбудовували.
Коли Львів став столицею?
Близько 1272 року за правління Лева Даниловича. Це підняло статус міста і прискорило його економічний і культурний розвиток.
Чи вплинули інші народи на ранній Львів?
Уже в княжий період тут жили русини, а пізніше з’явилися вірменські, німецькі, єврейські й татарські громади. Багатонаціональність стала однією з рис міста від самого початку.
Від княжого граду до столиці Королівства Русі
Після смерті Данила 1264 року Лев продовжив розбудову. Близько 1270 року він відновив Високий і Низький замки і, ймовірно, заклав «нове місто» — майбутнє Середмістя навколо сучасної площі Ринок. У 1287 році військо хана Телебуги не змогло взяти укріплений Львів і простояло під стінами два тижні.
Місто лежало на перетині торговельних шляхів з Балтики до Чорного моря і з Кракова до Києва. Це забезпечило швидке зростання. Коли династія Романовичів обірвалася 1340 року, Львів став об’єктом боротьби між Польщею, Угорщиною і Литвою. У 1349 році Казимир ІІІ закріпив його за Польським королівством, а 1356-го надав магдебурзьке право.
Саме княжий період заклав фундамент, на якому пізніше виросли ренесансні кам’яниці, вірменський квартал і єврейське містечко.
Спадщина засновників у Львові 2026 року
Пам’ятник Данилу Галицькому на площі Галицькій відкрили 2001 року до 800-річчя від дня народження короля. Бронзовий вершник без корони (корону і тризуб розмістили на постаменті) дивиться в бік давнього Галицького шляху. Ім’я Данила носить аеропорт, а ім’я Лева — вулиці, школи і численні культурні проєкти.
Замкова гора залишається найвищою точкою міста. З неї відкривається панорама, яку, можливо, бачив і сам Лев, коли вирішував переносити сюди столицю. Археологи досі працюють на схилах, і кожна нова знахідка додає деталі до картини.
За моїм досвідом спілкування з краєзнавцями і гідами, найцікавіші розмови про заснування Львова починаються саме тоді, коли відкидають готові формули. Місто не виникло в один день за наказом одного князя. Воно виросло з давнього поселення, з потреби захисту від орди, з політичної волі Романовичів і з торговельних шляхів, які з’єднували Європу.
Питання «хто заснував Львів» не має однієї правильної відповіді, яку можна викарбувати на табличці. Є Данило, який будував державу. Є Лев, чиє ім’я стало назвою. Є безіменні майстри, які рубали дуби для укріплень. І є люди, які жили на цих пагорбах задовго до того, як у літописі з’явилося перше слово «Львів».


