Денис Капустин, відомий також як Денис Нікітін і White Rex, народився 6 березня 1984 року в Москві й став однією з найпомітніших фігур серед росіян, які воюють на боці України. Він заснував Російський добровольчий корпус у серпні 2022 року і досі залишається його командиром. РДК проводить рейди на територію Росії, працює в складі підрозділів ГУР і позиціонує себе як силу, спрямовану проти режиму Путіна.
Його біографія пов’язана з ультраправим середовищем Європи, брендом спортивного одягу White Rex, забороною на в’їзд до Шенгену і заочним довічним вироком у Росії. У грудні 2025 року корпус оголосив про його загибель, але вже на початку січня 2026-го ГУР підтвердило, що це була спецоперація, а Капустин живий. Станом на серпень 2026 року він продовжує командувати підрозділом і дає розгорнуті інтерв’ю.
Від Москви до Кельна: як формувався світогляд
Московське дитинство в сім’ї середнього класу швидко змінилось еміграцією. У 2001 році, коли Денису було 17, родина переїхала до Кельна. За даними німецьких джерел, переїзд відбувся «єврейською лінією» — дід по материнській лінії, Юхим Аронович Карпманський, був євреєм і ветераном Другої світової. У Німеччині Капустин занурився в середовище футбольних хуліганів і вуличних бійок. Він сам пізніше описував себе як «вуличного скінхеда, який бив черепи».
Паралельно він організовував турніри з MMA і створив бренд White Rex. Одяг із символікою, близькою до ультраправих кіл (чорне сонце, 88), швидко набув популярності серед європейських праворадикалів. Німецька влада називала його одним із найвпливовіших активістів неонацистської сцени в бойових мистецтвах. У 2019 році йому заборонили в’їзд до Шенгенської зони. Сам Капустин відкидає ярлик «неонациста», наголошуючи, що ніколи не піднімав руку в нацистському привітанні і не махав свастикою.
У 2017 році він остаточно перебрався в Україну. Підтримував Революцію Гідності, підтримував зв’язки з «Азовом». Повномасштабне вторження 2022 року застало його в Києві. Саме тоді виникла ідея окремого підрозділу з етнічних росіян.
Народження РДК і перші гучні рейди
У серпні 2022 року Капустин оголосив про створення Російського добровольчого корпусу. Підрозділ увійшов до складу Міжнародного легіону ГУР МО України. Мета формулювалася чітко: росіяни воюють проти росіян, щоб повалити путінський режим і побудувати «Росію для росіян» без імперських амбіцій. У маніфесті РДК відкидає і лібералізм, і комунізм, пропонуючи «етнічний світогляд».
Перший гучний рейд відбувся в березні 2023-го — Брянська область, села Сушани і Любечани. У травні того ж року — глибше вторгнення в Бєлгородську область спільно з Легіоном «Свобода Росії». Бойці захоплювали населені пункти, брали полонених, знімали відео і поверталися. У 2024-му були операції в Курській і Бєлгородській областях. Капустин особисто брав участь у багатьох з них і неодноразово підкреслював, що російські силовики тікають, коли зустрічають організований опір.
Росія відповіла швидко. Капустина внесли до списку терористів, а в листопаді 2023-го і пізніше 2-й Західний окружний військовий суд заочно засудив його до довічного ув’язнення за державну зраду, тероризм і створення терористичної спільноти. У 2026 році його знову переоголосили в розшук після спецоперації ГУР.
Спецоперація з «загибеллю»: міні-кейс 2025–2026
27 грудня 2025 року телеграм-канал РДК повідомив: у ніч на суботу на Запорізькому напрямку від удару FPV-дрона загинув командир Денис White Rex Капустин. Корпус пообіцяв помсту. Російські ЗМІ радісно підхопили новину. Через кілька днів ГУР опублікувало відео, де живий Капустин стоїть поруч із командиром спецпідрозділу «Тимур».
Виявилося, що російські спецслужби виділили 500 тисяч доларів на ліквідацію. Українська розвідка провела операцію тривалістю понад місяць, зірвала замах, ідентифікувала замовників і виконавців, а гроші спрямувала на посилення власних підрозділів. Капустин заявив, що тимчасова відсутність не вплинула на бойові завдання, і він готовий повертатися до командування. Кирило Буданов привітав його «з поверненням до життя».
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли інформаційна операція повністю змінила наратив противника за кілька днів. Ця історія стала одним із найяскравіших прикладів контррозвідувальної роботи ГУР у 2025–2026 роках.
Ідеологія, суперечності і внутрішні конфлікти
Капустин відкрито називає себе патріотом, традиціоналістом і правим. Він хоче «змінити Росію на краще або хоча б її частину». Водночас його минуле і символіка бренду White Rex дають підстави багатьом дослідникам називати його неонацистом. У серпні 2025-го під час похорону художника Давида Чичкана Капустин спробував вирвати ЛГБТ-прапор у ветерана Віктора Пилипенка — сталася сутичка, яку зупинили газовими балончиками.
РДК набирає добровольців серед російських емігрантів, колишніх військових і навіть полонених. За словами самого командира, бойові на лінії зіткнення можуть отримувати близько 100 тисяч гривень плюс базову ставку — загалом до 3–3,5 тисяч доларів на місяць. Перевірка кандидатів жорстка: детектори брехні, психологічні тести. Корпус бере участь як у спеціальних операціях, так і в класичних боях на різних ділянках фронту.
У квітні 2026 року Капустин дав майже п’ятигодинне інтерв’ю Юрію Дудю. Там він говорив про мотиви, фінансування, майбутнє Росії і ставлення до різних груп. Нагорода Орден Богдана Хмельницького III ступеня, яку він отримав у 2026-му, лише підкреслила його статус у системі української розвідки.
Поширені міфи про Дениса Капустина і РДК
- «Він просто найманець». Ні. Капустин народився в Москві, має російський паспорт і свідомо обрав бік України. Мотивація ідеологічна, хоча й суперечлива.
- «РДК — це чисто неонацистський підрозділ». Ідеологія корпусу ультраправа і націоналістична, але Капустин заперечує неонацизм. Символіка і минуле бренду дають підстави для критики.
- «Рейди нічого не змінюють». Вони демонструють слабкість прикордонної оборони Росії і мають сильний інформаційний ефект. Глибина проникнення в 2023–2024 роках змушувала Кремль перекидати сили.
- «Після “загибелі” він зник». Ні. Після січня 2026-го Капустин продовжує публічну діяльність і командування.
Ці міфи виникають через брак первинних джерел і сильну пропаганду з обох боків. Реальність складніша: людина з ультраправим бекграундом воює проти російського імперіалізму і інтегрована в українську розвідку.
Чек-лист ключових фактів для тих, хто хоче розібратися
- Народився 6 березня 1984 року в Москві.
- Переїхав до Німеччини в 2001-му, жив у Кельні.
- Заснував бренд White Rex і організовував MMA-турніри.
- Заборона на Шенген — 2019 рік.
- Переїзд в Україну — близько 2017-го.
- Створення РДК — серпень 2022-го.
- Рейди в Брянську і Бєлгородську області — 2023 рік.
- Довічний вирок у Росії — листопад 2023-го (і повторно).
- «Загибель» і розкриття спецоперації — 27 грудня 2025 / 1 січня 2026.
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня — 2026 рік.
Після цього списку легше відсіювати фейки в стрічці новин.
Питання, які найчастіше шукають
Чи живий Денис Капустин станом на 2026 рік?
Так. ГУР підтвердило це 1 січня 2026 року. Він продовжує командувати РДК.
Чому росіянин воює проти Росії?
Капустин називає це спокутою і боротьбою за «Росію без Путіна». Він вважає, що імперська політика Кремля знищує і росіян, і сусідів.
Скільки людей у РДК?
Точна цифра не розголошується. Корпус виріс від кількох десятків до кількох сотень бійців. Є і добровольці з еміграції, і колишні полонені.
Чи отримують бійці РДК зарплату?
Так. На лінії зіткнення — близько 100 тисяч гривень «бойових» плюс базова ставка. Загалом до 3–3,5 тисяч доларів на місяць залежно від інтенсивності.
Яка ідеологія корпусу?
Ультраправа, етнонаціоналістична, антипутінська. Відкидають і лібералізм, і комунізм. Мета — етнічна російська держава без імперії.
За моїм досвідом використання відкритих джерел протягом місяця, найбільше плутанини виникає саме навколо ідеологічних ярликів. Люди або демонізують Капустина повністю, або ідеалізують. Реальність — людина з важким і суперечливим минулим, яка зробила чіткий вибір у 2022 році і досі його дотримується.
Сьогодні РДК залишається одним із небагатьох підрозділів, де росіяни відкрито воюють проти російської армії під українським командуванням. Капустин і далі фігурує в інформаційному полі — від інтерв’ю до бойових зведень. Його історія показує, наскільки складною і неоднозначною може бути особиста траєкторія в умовах великої війни.
