На українських грошах немає випадкових облич. Кожен номінал — це короткий урок історії: князь, гетьман, історик, поет, філософ, учений або дисидент. Портрет стоїть на лицьовому боці, а на звороті — місце, яке «підписує» цю людину.
Станом на вересень 2026 року дрібні номінали 1, 2, 5 і 10 гривень живуть уже як монети: паперові купюри цих сум перестали бути засобом платежу з 2 березня 2026 року. У гаманці лишилися банкноти від 20 до 2000 гривень. Найновіша — дві тисячі з Василем Стусом — увійшла в обіг саме 4 вересня 2026 року.
Нижче — повний ряд: хто на якому номіналі, що на реверсі, чому саме ці постаті й де найчастіше плутають імена.
Повна мапа: хто на якому номіналі зараз
Сучасна гривня будується за хронологією. Найменші суми віддані князям і гетьманам, середні — літературі й політиці початку XX століття, великі — філософії, науці й опору радянській системі. Цей принцип Національний банк прямо називає рухом «від минулого до сьогодення».
| Номінал | Постать на аверсі | Що на реверсі | Форма |
|---|---|---|---|
| 1 грн | Володимир Великий | На старих банкнотах — град Володимира / Херсонес; на монеті — портрет князя | Монета |
| 2 грн | Ярослав Мудрий | На старих банкнотах — Софія Київська | Монета |
| 5 грн | Богдан Хмельницький | На старих банкнотах — Іллінська церква в Суботові | Монета |
| 10 грн | Іван Мазепа | На старих банкнотах — Успенський собор Лаври | Монета |
| 20 грн | Іван Франко | Львівський оперний театр | Банкнота |
| 50 грн | Михайло Грушевський | Будинок Української Центральної Ради в Києві | Банкнота |
| 100 грн | Тарас Шевченко | Червоний корпус Київського університету його імені | Банкнота |
| 200 грн | Леся Українка | В’їзна вежа Луцького замку | Банкнота |
| 500 грн | Григорій Сковорода | Києво-Могилянська академія | Банкнота |
| 1000 грн | Володимир Вернадський | Президія Національної академії наук України | Банкнота |
| 2000 грн | Василь Стус | Філфак Донецького національного університету імені Василя Стуса | Банкнота |
Джерело даних: офіційні описи банкнот і монет Національного банку України, стан на вересень 2026 року.
Паперові 1, 2, 5 і 10 гривень ще можна обміняти без комісії: у будь-якому банку — до 26 лютого 2027 року, в окремих уповноважених банках — до 28 лютого 2029-го, у самому НБУ — безстроково. Платіжним засобом вони вже не є.
Князі й гетьмани на монетах 1–10 гривень
Чотири найменші гривні тримають державницький фундамент. Портрети на монетах зразка 2018 року навмисно скопійовані з відповідних банкнот третього–четвертого поколінь: НБУ хотів, щоб людина, яка звикла бачити Володимира на папері, упізнала його й на металі.
1 гривня — Володимир Великий
Князь київський (правив близько 980–1015 років), хреститель Русі 988 року. Саме за нього з’являються перші власні монети — златники й срібляники. Жодного прижиттєвого портрета не збереглося: обличчя на гривні — художня реконструкція. На ранніх банкнотах 1990-х на звороті були руїни Херсонеса, де, за літописною традицією, князь прийняв хрещення. Пізніше реверс змінився на «град Володимира» — укріплений Київ кінця X століття.
2 гривні — Ярослав Мудрий
Син Володимира. За його правління Київ став одним із найбільших міст Європи, з’явився перший писаний звід законів «Руська правда», постала Софія Київська. На старих двогривневих купюрах собор і був головним сюжетом звороту. Образ князя теж умовний: найвідоміша наукова реконструкція обличчя — робота антрополога Михайла Герасимова за черепом із саркофага в Софії, але на гроші пішов інший, графічніший варіант.
5 гривень — Богдан Хмельницький
Гетьман Війська Запорозького, лідер Національно-визвольної війни середини XVII століття. На паперових п’ятірках поруч із портретом часто стояли клейноди й фрагмент підпису, на звороті — Іллінська церква в Суботові, родинна усипальниця. Церква досі стоїть на Черкащині й залишається одним із найпростіших «живих» реверсів: її можна побачити на власні очі за кілька годин від Києва.
10 гривень — Іван Мазепа
Гетьман Лівобережжя, меценат бароко, союзник Карла XII під Полтавою. На купюрах його супроводжували герб «Курч», рядок із думи «А за віру хоч умріте і вольностей бороніте» та Успенський собор Києво-Печерської лаври — храм, який Мазепа відбудовував. Після 1709 року імперська пропаганда знищувала його зображення, тож сучасний портрет на грошах знову є збірним образом, а не фотографічною копією.
З практики касирів і колекціонерів: саме ці чотири обличчя найчастіше плутають між собою люди, які рідко тримають дрібні купюри. Найпростіший орієнтир — зачіска і головний убір. Володимир і Ярослав — князівські шапки, Хмельницький — оселедець і вуса «козацького» типу, Мазепа — довге волосся й аристократичніше обличчя доби бароко.
Від Франка до Шевченка: слово як державна зброя
Починаючи з 20 гривень, гривня змінює регістр. Тут уже не князівський меч, а книжка, університет і парламентська трибуна.
20 гривень — Іван Франко
Письменник, перекладач, публіцист, соціолог, «Каменяр». На лицьовому боці — портрет і факсиміле рядків; на звороті — Львівський оперний театр зі скульптурою Слави на даху. Вибір Львова не випадковий: Франко — постать галицька, європейська, багатомовна. Банкноту оновлювали кілька разів; у зразку 2018 року портрет змістили ближче до центру, щоб уніфікувати серію з сотнею і п’ятсоткою.
50 гривень — Михайло Грушевський
Історик, голова Української Центральної Ради. Саме він у березні 1917-го очолив орган, який проголосив автономію, а згодом — Українську Народну Республіку. Поширена помилка: називати його «першим президентом УНР». Формально посада президента в сучасному сенсі тоді не існувала; Грушевський був головою Ради. На звороті — будинок Центральної Ради на вул. Володимирській у Києві, нині Будинок учителя.
Цікава деталь дизайну: на перших п’ятдесятках 1990-х Грушевський був відверто лисим, як на частині прижиттєвих світлин. Пізніші серії «пом’якшили» зачіску. Це один із рідкісних випадків, коли портрет на гривні свідомо відредагували, щоб образ виглядав «парадніше».
100 гривень — Тарас Шевченко
Найупізнаваніша купюра країни. Основою сучасного портрета став автопортрет 1840 року — молодий Кобзар, ще не каторжанин. Поруч часто стоїть рядок «Свою Україну любіть». Реверс четвертого покоління — Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Раніше на звороті бували Софія, Дніпро, Чернеча гора, навіть будівля Верховної Ради на невведених ескізах 1992 року. Сотня змінювала інтер’єр, але обличчя не змінювала ніколи.
Леся, Сковорода, Вернадський, Стус: думка, наука і спротив
Великі номінали тримають іншу лінію — не трон і не булаву, а інтелектуальну незалежність.
200 гривень — Леся Українка
Єдина жінка в основному портретному ряді обігових гривень. Письменниця, перекладачка, драматургиня. Зворот — в’їзна вежа Луцького замку (замок Любарта). Волинь тут працює як біографічний якір: дитинство й частина життя Лесі пов’язані з цим краєм. На банкноті також з’являється лелека — один із найтепліших «побутових» символів усієї серії.
500 гривень — Григорій Сковорода
Філософ, поет, мандрівний учитель XVIII століття. Реверс — Києво-Могилянська академія, осередок, із яким пов’язана його освіта. Сковорода на грошах звучить майже іронічно: людина, яка вчила «світ ловив мене, та не спіймав», стоїть на одній із найдорожчих купюр. Саме тому п’ятсот гривень часто цитують у розмовах про українську філософію свободи.
1000 гривень — Володимир Вернадський
Перший президент Української академії наук, творець учення про ноосферу, мінералог і мислитель планетарного масштабу. Банкноту ввели 25 жовтня 2019 року. На звороті — будівля Президії НАН України. Вибір був дискусійним: серед альтернатив називали Костомарова, Довженка, Данила Галицького, Сагайдачного, Скоропадського. НБУ тоді пояснив: науковця в ряді ще не було, а Вернадський — спільна точка згоди академічних інституцій.
2000 гривень — Василь Стус
Поет-шістдесятник, перекладач, член Української Гельсінської групи, політв’язень. Загинув у таборі особливого режиму 4 вересня 1985 року. Банкноту ввели рівно в ту саму календарну дату — 4 вересня 2026-го. Друга символічна дата: 4 вересня 1965 року Стус разом із Чорноволом і Дзюбою вийшов на протест у кінотеатрі «Україна» після прем’єри «Тіней забутих предків». Це був перший відкритий публічний виступ проти масових арештів інтелігенції в СРСР.
На звороті — корпус філологічного факультету Донецького національного університету, де Стус навчався. Університет нині носить його ім’я й працює у Вінниці. Голова НБУ Андрій Пишний назвав поета «символом незламності українського духу». Правління банку обрало Стуса одностайно: він замикає хронологію XX століття і поєднує дві звичні для гривні ролі — письменника й громадського діяча.
Що на звороті і навіщо ці будівлі
Реверс гривні — не «просто красива архітектура». Це біографічний підпис. Софія пояснює Ярослава як законодавця й будівничого. Суботів ховає Хмельницького. Лавра нагадує про меценатство Мазепи. Опера тримає Франка в галицькому місті. Будинок Центральної Ради фіксує Грушевського як парламентаря. Університет віддає Шевченкові не лише поезію, а й освіту. Луцький замок ставить Лесю в конкретний ландшафт. Могилянка «навчає» Сковороду. Президія НАН доводить, що Вернадський — не лише прізвище з підручника. Донецький філфак повертає Стуса в місто, з якого почався його шлях.
Цей прийом зручний і для туризму, і для школи. Можна буквально пройти «грошовий маршрут»: Софія — Лавра — Володимирська, 57 — Червоний корпус — Луцьк — Контрактова площа. Банкнота тоді працює як квиток, а не лише як засіб платежу.
З 2024 року на частині модифікованих банкнот на звороті з’явилося гасло «Слава Україні! Героям слава!». Портрети при цьому не змінювали. Тобто обличчя лишилися тими самими, змінилася лише рамка часу, у якому ці обличчя читають.
Як обирають людей для грошей і чому спалахують суперечки
Рішення формально ухвалює Правління НБУ, але йому передують консультації з Інститутом історії НАН, Українським інститутом національної пам’яті, МОН і Мінкультом. Критерії неофіційно повторюються з серії в серію:
- людина вже стала частиною спільного канону, а не героєм однієї партії;
- її можна «підписати» конкретною пам’яткою;
- вона заповнює порожню епоху в хронологічному ряді;
- портрет технічно можна захистити водяним знаком і рельєфним друком.
Суперечки все одно спалахують. Мазепу частина суспільства досі читає через імперський ярлик «зрадника». Вернадського критикували за роботу в російських і радянських інституціях. Хмельницького — за Переяслав. Сковороду — за те, що він «занадто тихий» для великих грошей. Стуса — майже не чіпали: моральний статус поета, убитого системою, виявився найменш крихким.
Важливо розуміти межу. Гривня не ставить діагноз усій біографії. Вона фіксує ту роль, яку держава вважає конституційною для спільної пам’яті: хрещення, право, козацька державність, спроба незалежності, література, парламент 1917 року, національний канон, жіночий голос, філософія, наука, дисидентство.
Поширені помилки, через які плутають портрети
- «На всіх гривнях Шевченко». Ні. Шевченко — лише на 100 гривнях. Франко — 20, Леся — 200, Сковорода — 500.
- «Грушевський був президентом». Він очолював Центральну Раду. Це інша посада й інша політична мова 1917–1918 років.
- «На 1 гривні Ярослав». Ярослав — на двох. На одній — батько, Володимир.
- «Портрети князів — справжні обличчя». Це графіка художників. Достовірних живописних портретів X–XI століть немає.
- «Паперова десятка ще в обігу». Банкноти 1, 2, 5 і 10 гривень з 2 березня 2026 року не є засобом платежу. Монети з тими самими портретами — так.
- «2000 гривень — це Вернадський». Тисяча — Вернадський. Дві тисячі — Стус.
- «На реверсі 100 гривень завжди Канів». Чернеча гора була на старших серіях. Актуальний зворот — університет.
Окремий міф касового побуту: «якщо портрет розмитий — фальшивка». На зношеній сотні Шевченко справді «пливе», бо фарба й захисна стрічка старіють нерівномірно. Перевіряти варто не «красивість обличчя», а водяний знак, віконну стрічку, рельєф напису «Україна» і збіг елементів на просвіт.
Практичний гід: як читати гривню за 15 секунд
Якщо потрібно швидко назвати номінал і постать, працює така схема.
- Метал у руці — дивіться на профіль: шапка князя (1–2 грн), козацькі вуса (5 грн), барокове обличчя (10 грн).
- Зелена купюра середнього розміру — Франко і Опера.
- Фіолетова — Грушевський і будинок на Володимирській.
- Оливково-жовта велика — Шевченко й університет.
- Рожева довша — Леся й Луцька вежа.
- Бежево-коричнева ще довша — Сковорода й Могилянка.
- Блакитна найдовша зі старих великих — Вернадський і Президія НАН.
- Нова найбільша (166 мм) — Стус і корпус донецького філфаку.
Розмір банкнот зростає разом із номіналом. Це навмисно: людям із послабленим зором легше відрізнити 200 від 500 навіть на дотик, разом із рельєфними мітками. Портрет тут працює як другий «якір» після кольору.
Для вчителя чи батьків є простий прийом. Покладіть на стіл монети 1–10 і банкноти 20–2000 у ряд. Вийде стисла стрічка української історії завдовжки з лінійку. Дитина запам’ятовує не «список для контрольної», а послідовність: спочатку держава меча, тоді держава слова, тоді держава думки, наприкінці — держава гідності.
Ключові інсайти
Хто зображений на гривнях — це не вікторина «вгадай класика». Це державна розповідь, розкладена по номіналах. Володимир і Ярослав тримають початок. Хмельницький і Мазепа — козацьку політику. Франко, Грушевський, Шевченко й Леся — мову й інституції. Сковорода й Вернадський — мислення. Стус — ціну, яку за це мислення платили в XX столітті.
Якщо винести з тексту одну практичну річ, нехай буде така: наступного разу, розраховуючись, переверніть купюру. Портрет каже «хто», будівля каже «де і чому». Разом вони працюють точніше за будь-який короткий довідник.
