Станом на початок 2026 року Росія розпоряджається одним з найбільших авіаційних арсеналів планети – близько 3700 літаків фіксованого крила, з яких військові становлять левову частку. Бойових машин налічується приблизно 1559, включаючи винищувачі, бомбардувальники та штурмовики, тоді як допоміжні (транспорти, тренажери) додають ще понад 1000 одиниць до загального військового парку. Цивільний флот, попри санкційні удари, тримається на рівні 1100–1200 апаратів, але з тенденцією до скорочення через брак запчастин і старіння машин.
Ці цифри не статичні: війна виснажує ресурси, виробництво буксує, а імпортозаміщення нагадує скоріше виживання, ніж тріумф. Військова авіація РФ, за оцінками експертів, має лише 60–70% справних бортів через знос і втрати, тоді як цивільна галузь ризикує втратити третину флоту до кінця десятиліття. Загалом парк відображає міць спадщини СРСР, помножену на сучасні реалії – від грізних Су-57 до заіржавілих Ан-24, що оживають як фенікси з ангарів.
Потужний рев турбін Су-35 розрізає сибірське небо, нагадуючи про колишню велич радянської авіації, яка досі тримає хребет флоту. Військово-космічні сили (ВКС) Росії, успадкувавши гігантський арсенал, еволюціонували від холодновоєнних перехоплювачів до багатозадачних платформ, здатних наносити удари на тисячі кілометрів. Але цифри оживають лише в контексті: парк не просто метал і двигуни, а інструмент геополітики, де кожен політ – це гра на виживання.
Гігантські ангари на базі Енгельс ховають ескадрильї стратегічних бомбардувальників, чиї крила несуть тінь над Європою. Військовий авіапарк РФ – це понад 2600 літаків фіксованого крила, розподілених між ВКС, авіацією ВМФ і навіть Нацгвардією. За даними Global Firepower на 2026 рік, загальний обсяг досягає 4237 апаратів, якщо враховувати й ротаційні крила, але фокус на фіксованих – ключовий для розуміння наступального потенціалу.
Бойова складова вражає: 861 винищувач, 698 штурмовиків і бомбардувальників. Це не просто статистика – це машини, що щодня підіймаються для “роботи” над Україною, попри втрати в сотні одиниць з 2022-го. Службоспроможність хитається: радянські реліквії на кшталт Су-24 ледь тримаються, а нові Су-34 з заводу компенсують прогалини, хоч і повільно.
Щоб уявити масштаб, погляньте на таблицю основних категорій. Вона базується на свіжих оцінках, враховуючи втрати та постачання.
| Категорія | Кількість | Основні моделі | Роль |
|---|---|---|---|
| Винищувачі/мультирольні | 861 | Su-27/30/35, MiG-29/31/35, Su-57 | Повітряний бій, удари |
| Штурмовики/бомбардувальники | 698 | Su-25, Su-24, Su-34, Tu-22M/95/160 | Наземні цілі, стратегічні удари |
| Транспорти | 458 | Il-76, An-12/124, Tu-154 | Логістика, десант |
| Тренажери | 530 | Yak-130, L-39, Su-27UB | Підготовка пілотів |
Джерела: GlobalFirepower.com 2026, Flightglobal.com World Air Forces 2026. Ця таблиця ігнорує гелікоптери (1643 шт.), фокусуючись на літаках. Транспорти, наприклад, Il-76 – це хребет логістики, здатний перекинути дивізію за океан, але старість б’є: середній вік – 30+ років.
Лідери бойового флоту: від класичних “Сушок” до елітних “Фелконів”
Су-27 та його нащадки – серце пачки. Понад 400 машин сімейства Su-27/30/35 гримлять двигунами АЛ-31, маневруючи як акули в небі. Su-30SM – зірка фронту, 110+ одиниць оснащені ракетами “повітря-повітря” на 300 км. А Su-57, хоч і скромні 29 серійних, символізує стрибок до стелс-технологій, хоч санкції гальмують серію.
MiG-31, перехоплювач-привид, налічує 128–247 бортів – ідеал для полювань на бомбардувальники. Штурмова “Грача” Su-25, 175 штук, низько летить над полем бою, сиплячи неконтактними бомбами. Стратеги ж – Ту-95МС (47), Ту-22М3 (56), Ту-160 (17) – несуть крилаті ракети, нагадуючи про ядерний щит.
Ці звірі не вічні: втрати від 2022-го перевищили 400 (за українськими даними), з компенсацією 20–30 новими щороку. Виробництво Су-34 сягає 14–20 на рік, але знос флотилії – як ржавчина на леза меча.
Цивільний авіапарк: від “Боїнгів” у жалюзі до відроджених “Ан”
Санкції вдарили нирками: з 2022-го половина флоту Boeing/Airbus канула в лету через лізинг і запчастини. Rosaviatsia фіксує 1135 апаратів загалом, 1088 активних – переважно Superjet-100 (МС-21 на горизонті) та старі Ту/Як. Аерофлот тримає ~200 машин, S7 – 100+, але регіоналки ниють на Ан-24/26.
Прогноз похмурий: до 2030 списання 340+ літаки, флот може скубнути удвічі. Виробництво? Рекорд 2025-го – 30+ цивільних, але це крапля в морі. Радянські “моторки” оживають: Як-40 та Ан-26 повертаються з консервації, як старі воїни на заклик.
Ось розбір топ-авіакомпаній для наочності:
| Авіакомпанія | Флот (активний) | Основні типи | Примітки |
|---|---|---|---|
| Аерофлот | ~200 | Superjet-100, Boeing 737 (старі), Airbus A320 | Група – 400+ |
| S7 Airlines | ~100 | Airbus A320/321, Embraer | Скорочення через санкції |
| Rossiya | ~80 | Sukhoi Superjet, Tu-214 | Регіональні рейси |
| Pobeda | ~40 | Boeing 737 | Лоукостер, проблеми з сервісом |
За даними Rosaviatsia станом на січень 2026. Цивільний сектор – дзеркало економіки: пасажиропотік росте, але беззастережно на імпортозаміщенні, де МС-21 запізнюється, а SSJ ховає скандали з двигунами.
Динаміка: втрати, постачання та тіні майбутнього
З 2022-го РФ втратила 400+ бойовиків (Su-34 – 27+, A-50 – 3), але компенсувала 100+ новими: 14 Су-34, 6 Су-35, 6 Су-57 у 2025-му. Виробництво на підйомі – рекорд 30+ тактичних, але санкції душать мікроелектроніку. Цивілька: +13 нових за 2022–2025 замість 120 запланованих.
Порівняно з гігантами: США – 13k+ апаратів, Китай – 3300. РФ друга за розміром, але за технологіями відстає. Гелікоптери (Ka-52, Mi-28) – окрема сила, 556 ударних, але літаки лишаються королями.
Цікаві факти про авіацію Росії
- Ту-95МС, “ведмідь”, літає з 1950-х – двигун на пропелерах гуде, як трактор, але несе 8 “Калібрів” на 10 тис. км.
- Su-57 – лише 29 серійних, але маневр на 360° вражає: вектор тяги робить його танцюристом у небі.
- Найстаріший флот світу: 50%+ машин старше 25 років, радянська спадщина тримається на ноу-хау “кулібіных”.
- Втрати A-50: з 12 лишилося 9 – радар на 650 км став мішенню для “Патріотів”.
- МС-21 обіцяють з 2026-го: 200 місць, композитні крила, але сертифікація буксує.
Ці перлини парку – не просто залізо, а історії пілотів, що ризикують на кожному вильоті. Флот РФ пульсує: втрати б’ють, але заводи гудуть, а небо лишається ареною, де цифри оживають у вогні турбін.
