Де зараз Онуфрій: актуальне місцезнаходження митрополита

Митрополит Онуфрій, предстоятель Української Православної Церкви (Московського патріархату), наразі перебуває в Києві, де регулярно звершує богослужіння в ключових монастирях столиці. Найсвіжіші дані станом на кінець лютого 2026 року фіксують його участь у літургіях і читаннях покаянних канонів саме в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі та сусідніх обителях, як-от Покровському жіночому монастирі чи Флорівському. Ця локація слугує не лише резиденцією Київської єпархії, яку він очолює, а й центром його пастирської діяльності в умовах воєнного часу.

Попри скандали довкола громадянства – позбавлення українського паспорта у липні 2025 року через нібито наявність російського – Онуфрій продовжує виконувати обов’язки, акцентуючи на молитвах за мир, упокій воїнів та український народ. Його присутність у Лаврі підкреслює стабільність церковного життя УПЦ, де фокус змістився на внутрішні постові практики та соціальну допомогу прифронтовим громадам. Це місце стало символом його стійкості, ніби скеля серед бурхливих подій.

Стаття розкриває не лише точне місцезнаходження, а й глибший контекст: від скромних буковинських коренів до вершини ієрархії, роль Лаври як осердя та свіжі події 2026-го, що ілюструють динаміку його служіння.

Свіжі фото та відео з богослужінь фіксують Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія в самому серці Києва. 25 лютого 2026 року він звершив літургію Передосвячених Дарів у Трапезній церкві Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, а того ж дня прочитав третю частину Великого покаянного канону у Свято-Вознесенському Флорівському монастирі. Ці події, наче пульс церковного життя, підтверджують: предстоятель не відступив від столичного осердя, попри всі виклики. Києво-Печерська Лавра лишається його головною базою, де переплітаються молитва, традиції та сучасні реалії.

Київська єпархія, якою керує Онуфрій з 2014 року, робить Лавру природним центром притягання. Тут, серед печерських святинь і дзвонових дзвонів, що лунають над Дніпром, він проводить ключові літургії. Навіть у Великий піст 2026-го, що розпочався 23 лютого, його графік заповнений читаннями канонів – спершу в Лаврі, потім у Покровському монастирі. Така регулярність нагадує про непохитність монашого покликання, що витримало десятиліття бур.

Біографія митрополита Онуфрія: від буковинських пагорбів до лаврських святинь

Орест Володимирович Березовський, як звали його в миру, з’явився на світ 5 листопада 1944 року в селі Коритне на Буковині – тихому куточку, де Карпати шепочуть молитви вітру. Сім’я священника Володимира Березовського жила скромно: пасли корів, доглядали город, колядували взимку. Цей світ простих радощів і церковних дзвонів заклав основу для майбутнього митрополита. Хлопець вирізнявся допитливістю, добре вчився в школі, а після – в Чернівецькому технічному училищі та університеті.

Перелом настав у 1960-х, коли радянська атеїстична машина ще гнала віру в підпілля. У 1970-му Орест став послушником Свято-Троїце-Сергієвої Лаври під Москвою, а 18 березня 1971-го прийняв монаший постриг з ім’ям Онуфрій – на честь подвижника Печерської Лаври. Освіта в Московській духовній семінарії та академії (кандидат богослов’я, 1972–1988) загартувала його як теолога. Звідти – ігуменство, намісництво Почаївської Лаври (1988–1990), де тисячі паломників шукали зцілення в його молитвах.

Дитинство на Буковині: корені, що живлять душу

У Коритному, де досі пам’ятають юного Ореста, що співав у церковному хорі та прилітав вертольотом на престольні свята, відчувається той дух. Мати Юля розповідала, як син допомагав батькові в храмі, а шляхетське походження роду (герб Сас) додавало поваги. Ці спогади, ніби теплий мед з карпатських пасік, пронизують його проповіді й досі.

Монаший шлях: від ієродиякона до архієпископа

Хіротонія єпископом Чернівецьким і Буковинським 9 грудня 1990 року стала вершиною повернення до України. Онуфрій тимчасово адміністрував Івано-Франківську єпархію, очолив канонічну комісію Синоду. У 1994-му – архієпископ, 2000-го – митрополит. Його стиль – тиха сила, як глибокий лесовий потік, що не шумить, але прорізає скелі.

Шлях до митрополичого престолу: вибори 2014-го та виклики

Коли 2014-го здоров’я блаженнопочившого митрополита Володимира похитнулося, Синод УПЦ 24 лютого обрав Онуфрія місцеблюстителем. 13 серпня, після кончини попередника, 13 серпня його затвердили предстоятелем, а 17-го інтронізували в Андріївському соборі. Тисячі вірян аплодували, не уявляючи, які бурі чекають попереду – автокефалію ПЦУ 2018-го, війну 2022-го.

Онуфрій закликав Путіна припинити агресію, молився за ЗСУ, але зв’язок з РПЦ лишився. Його титул визнаний Москвою, та Константинополь скасував легітимність 15 грудня 2018-го. УПЦ під його омофором пережила переходи парафій, але тримається – понад 10 тисяч храмів, мільйони вірян.

Києво-Печерська Лавра: серце резиденції та символ служіння

Ця тисячолітня обитель, вирита в скелях над Дніпром, – не просто адреса, а духовна фортеця. Священноархімандрит Лаври Онуфрій мешкає тут, у Нижній Лаврі, де триповерхова резиденція з сауною сусідить з печерами святих. Навіть після обшуків СБУ 2022-го Лавра лишилася під УПЦ, бо суди визнали права монахів.

Щодня дзвони скликають на молитву, а Онуфрій, як патріарх столичного благочестя, веде пасомих. Взимку 2026-го тут освячували воду на Богоявлення, святкували Різдво. Лавра пульсує життям: паломники, волонтери, що пакують дрони для фронту.

Джерела даних: church.ua, uoc-news.church. Ця таблиця ілюструє щільність графіка – піст диктує ритм, але Лавра домінує. Після служб Онуфрій благословляє збір коштів на Одеський собор, пошкоджений обстрілами, підкреслюючи соціальний вимір.

Активність митрополита у 2026 році: молитви за Україну в час посту

Рік розпочався з Різдва в Лаврі 7 січня, Богоявлення 18-го – освячення води, де тисячі черпали надію. Стрітення 15 лютого, Стрітення Господнє – проповідь про милосердя. 22 лютого – чин прощення в Лаврі, особливе благословення на піст з молитвами за мир. У четверту річницю вторгнення 24 лютого Онуфрій підніс молитву за упокій загиблих, закликавши до покаяння як шляху до перемоги.

Ви не повірите, але серед цих подій – візити до Банченського монастиря (25 січня), де чернівецькі корені оживають. УПЦ під його проводом передала зарядки Донеччині, ігрові кімнати для дітей у київських лікарнях. Це не просто слова – реальна допомога, що зміцнює довіру.

Громадянство та контекст: нюанси статусу предстоятеля

Липень 2025-го став поворотом: указ Зеленського позбавив Онуфрія українського громадянства через паспорт РФ 2002 року. СБУ стверджує – добровільне набуття, УПЦ заперечує: “Лише український паспорт від народження”. Розслідування “Української правди” фіксують понад 20 священиків з РФ-паспортами, але Онуфрій, мовчки, продовжує служити.

Статус іноземця вимагає реєстрації, але Лавра лишається домом. Вікіпедія зазначає: СРСР до 1991, Україна до 2025, РФ з 2002. Консенсус джерел – суперечливий, та практика показує стабільність. У рідному Коритному земляки називають його “смиренним”, згадуючи хор і вертольоти.

Ці штрихи роблять Онуфрія живим – не іконою, а людиною з історією, що надихає. Його шлях від корівника до Лаври вчить: справжня сила в смиренні. А Київ, з його дзвонами, тримає його близко, нагадуючи, що молитва не знає кордонів. Події плинуть, служби тривають – розмова з вірою триває.