Сергій Олегович Кислиця — один із найвідоміших українських дипломатів сучасності, чиє ім’я стало синонімом жорсткої і принципової позиції України на міжнародній арені. Народившись у Києві 15 серпня 1969 року, він пройшов шлях від стажера Міністерства закордонних справ до першого заступника керівника Офісу Президента України. Саме його голос у залі Ради Безпеки ООН у лютому 2022 року став символом спротиву російській агресії.
За понад тридцять років служби Кислиця брав участь у ключових переговорах, розробці резолюцій Генеральної Асамблеї ООН проти агресії РФ і формуванні міжнародної підтримки України. Його кар’єра — це історія людини, яка перетворила дипломатію на інструмент захисту національних інтересів у найважчі часи.
Ранні роки та освіта: фундамент майбутнього дипломата
Сергій Кислиця з’явився на світ у Києві в сім’ї, де цінності освіти й відповідальності були природними. Закінчивши школу, він обрав Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Факультет міжнародного права він завершив із відзнакою, здобувши ступінь магістра. Саме тут сформувалося його глибоке розуміння міжнародного права як інструменту, а не абстрактної теорії.
Володіння кількома мовами — українською, англійською, російською, іспанською та французькою — відкрило двері до реальної дипломатичної роботи. У 1992 році, коли Україна щойно стала незалежною і дипломатичний корпус налічував близько сотні людей, Кислиця прийшов стажером у відділ НБСЄ та європейського регіонального співробітництва МЗС. Це був час, коли кожен співробітник фактично створював нову українську дипломатію з нуля.
Кар’єрний шлях у Міністерстві закордонних справ
Швидке просування службовими сходинками свідчило про професійну підготовку і вміння працювати в умовах постійної невизначеності. У 1993–1994 роках Кислиця обіймав посади аташе та третього секретаря. Далі — робота в посольстві України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, а також у місії при НАТО. Він став контактною особою України у відносинах із Західноєвропейським союзом.
Наприкінці 1990-х Кислиця вже очолював секретаріат міністра закордонних справ і працював старшим радником. Період 2001–2005 років у посольстві України в США (радник, потім радник-посланник з політичних питань) дав йому глибоке розуміння американської політичної системи. Це знання згодом виявилося критично важливим.
З 2006 по 2014 рік він керував Департаментом міжнародних організацій МЗС. Саме тоді сформувалася його експертиза в багатосторонній дипломатії. Паралельно Кислиця активно працював у структурах Ради Європи, зокрема з питань гендерної рівності, ставши одним із піонерів цієї теми в українському дипломатичному корпусі.
Заступник міністра: відповідь на агресію 2014 року
Березень 2014 року став переломним. Після анексії Криму Сергій Кислиця був призначений заступником міністра закордонних справ. Він відповідав за напрямок ООН і брав безпосередню участь у формуванні міжнародної реакції на російську агресію. Під його керівництвом Україна працювала над резолюцією Генеральної Асамблеї A/RES/68/262 «Територіальна цілісність України», яку підтримала більшість країн світу.
У 2015–2017 роках Кислиця представляв Україну у Виконавчій раді ЮНЕСКО і очолював Національну комісію України у справах ЮНЕСКО. Цей період показав, що дипломатія може працювати і на культурному фронті, захищаючи українську ідентичність.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли саме послідовна робота на багатосторонніх майданчиках дозволяла блокувати російські спроби легітимізувати окупацію. Кислиця став одним із тих, хто системно будував цю лінію захисту.
Постійний представник при ООН: голос України в найтемніші дні
19 грудня 2019 року президент Володимир Зеленський призначив Сергія Кислицю постійним представником України при ООН. 20 лютого 2020 року він вручив вірчі грамоти Генеральному секретарю Антоніу Гутеррешу. Паралельно він виконував обов’язки посла в Тринідаді і Тобаго та на Багамських Островах за сумісництвом.
Саме на цій посаді Кислиця став всесвітньо відомим. 23–24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він перервав виступ російського представника Василя Небензі в Раді Безпеки і прямо звернувся до нього: «Зателефонуйте Путіну, зателефонуйте Лаврову, зупиніть цю агресію». Його фраза «Для військових злочинців немає чистилища. Вони йдуть просто до пекла» облетіла світ.
За період роботи в ООН Кислиця виступив на понад 300 засіданнях Ради Безпеки, присвячених ситуації в Україні. Він брав участь у підготовці близько 20 резолюцій Генеральної Асамблеї, які засуджували російську агресію. Під його керівництвом Україна домоглася призупинення членства Росії в Раді ООН з прав людини, а також втрати Росією місць у низці інших органів.
Стиль дипломатії: від класики до гострих формулювань
Кислиця ніколи не боявся виходити за рамки традиційної дипломатичної стриманості, коли йшлося про життя українців. Він публічно називав російську місію в ООН «серпентарієм розвідників і шпигунів», читав у залі тексти повідомлень загиблих російських солдатів і порівнював ультиматуми Кремля з вимогами Гітлера перед Другою світовою.
Цей підхід мав і критиків, і прихильників. Одні вважали його надто емоційним, інші — єдиним адекватним способом говорити про геноцид і воєнні злочини. За моїм досвідом спостереження за міжнародною реакцією, саме така прямота часто пробивала стіну байдужості краще, ніж довгі дипломатичні формулювання.
Паралельно Кислиця розвивав культурну дипломатію. Підтримка Ukrainian Freedom Orchestra та інші ініціативи показували, що Україна бореться не лише за територію, а й за право на власний голос у світі.
Нові ролі: від МЗС до Офісу Президента
21 грудня 2024 року указом президента Кислицю звільнили з посади постійного представника при ООН у рамках кадрової ротації. У лютому 2025 року він став першим заступником міністра закордонних справ. На цій посаді він координував багатосторонню дипломатію, брав участь у переговорах у Стамбулі та супроводжував президента на зустрічах високого рівня, зокрема у Вашингтоні.
5 січня 2026 року Володимир Зеленський призначив Сергія Кислицю першим заступником керівника Офісу Президента України (посаду очолює Кирило Буданов). Президент прямо заявив, що Кислиця продовжить роботу на переговорному треку та зміцнить дипломатичний напрямок в Офісі.
| Період | Посада | Ключові акценти |
|---|---|---|
| 1992–2006 | Від стажера до директора департаменту | Формування дипломатичного корпусу, робота в Європі та США |
| 2014–2020 | Заступник міністра закордонних справ | Відповідь на анексію Криму, робота з ООН і ЮНЕСКО |
| 2020–2024 | Постійний представник при ООН | Понад 300 засідань РБ, 20 резолюцій ГА проти агресії РФ |
| 2025–2026 | Перший заступник міністра, потім ОП | Переговори, координація дипломатії на найвищому рівні |
Дані таблиці базуються на офіційних біографічних матеріалах МЗС України та указах Президента.
Особисте життя та публічний образ
Сергій Кислиця має сина. Згідно з відкритими джерелами, він розлучений (колишня дружина — Оксана). Дипломат рідко коментує особисте, зосереджуючись на професійній діяльності. У 2024 році він став обличчям рекламної кампанії українського бренду чоловічого одягу, підкреслюючи незламність українського духу.
У червні 2026 року йому присвоєно звання Заслуженого юриста України. Раніше він був нагороджений орденом «За заслуги» III та II ступенів.
Поширені питання про Сергія Кислицю
Чому Кислиця став таким відомим саме в 2022 році?
Бо він відмовився від традиційної дипломатичної стриманості в момент, коли світ потребував чіткого і морального голосу. Його виступи в прямому ефірі Ради Безпеки стали частиною глобального наративу про війну.
Чи має він досвід реальних переговорів з Росією?
Так. Як перший заступник міністра та згодом перший заступник керівника ОП він брав участь у переговорах у Стамбулі 2025 року і в роботі щодо гарантій безпеки.
Яка його позиція щодо реформи Ради Безпеки ООН?
Кислиця послідовно наголошував, що Росія незаконно займає місце постійного члена, успадковане від СРСР без належної процедури, і що система потребує глибоких змін.
Чи працює він лише з західними партнерами?
Ні. Досвід роботи в ЮНЕСКО, з країнами Глобального Півдня та в структурах ООН показує ширший підхід.
Які його основні досягнення в гендерній політиці?
Він очолював Комісію Ради Європи з питань рівності жінок і чоловіків, проводив гендерний аудит МЗС і очолював Виконавчу раду ООН-Жінки у 2023 році.
Сергій Олегович Кислиця залишається одним із ключових гравців української дипломатії. Його шлях від стажера в 1992 році до першого заступника керівника Офісу Президента у 2026-му відображає еволюцію самої української держави — від молодої незалежної країни до суб’єкта, який активно формує міжнародний порядок денний.
