Європейський оборонний ринок стрімко зростає завдяки інвестиціям в автономні системи, БПЛА, протидронові технології та космос. Натомість Україна, яка накопичує унікальний бойовий досвід у війні, часто не перетворює його на власну вигоду. Таку думку висловив авіаційний експерт Анатолій Храпчинський.
Бум інвестицій у Європі
Експерт навів приклади: компанія Helsing залучила 600 мільйонів євро, Quantum Systems — 160 мільйонів, ICEYE — 150 мільйонів. За його словами, венчурний капітал у Європі вже подолав етичні бар’єри щодо оборонних технологій. Інтерес інвесторів прикутий до автономних систем, БПЛА, протидронових рішень (C-UAS), розвідки (ISR), космічних технологій та виробництва.
Храпчинський наголосив: Україна має найцінніший актив у оборонних технологіях — реальну війну як полігон, швидкий цикл адаптації та інженерів, які вирішують завдання не в презентаціях, а під вогнем.
Проте саме Україна генерує бойовий досвід, а Європа його монетизує. Причини: втрата мультиплікатора досвіду, слабкий фінансовий ринок, ризик перенесення виробництва за кордон та втрата бренду “перевірено в бою”. Європейські стартапи вміло упаковують український досвід у привабливі інвестиційні історії.
Рішення: український ринок цінних паперів
Храпчинський пропонує створити внутрішній ринок цінних паперів. Українські компанії зможуть випускати акції, доступні для громадян. Люди інвестуватимуть не лише донатами, а й через акції з правом на дивіденди.
Європа зараз активно висмоктує всі знання з України. Маю таку ідею: ринок цінних паперів, який би дозволив українським приватним компаніям створювати свої акції, які б українці могли б купувати. Наприклад, після удару по Воткінському заводу на скільки зростуть акції компанії Fire Point? Або на скільки зростуть акції компанії, яка виробляє розвідувальний дрон, який фільмував ганебне падіння заводу Кремній Ел. Тобто ми зможемо всередині країни зробити інвестиційний клімат, де українці будуть не донатити, а купувати акції і після цього будуть ще й отримувати дивіденди, — пояснив Храпчинський.
Без належної рамки для експорту, інвестицій, захисту інтелектуальної власності та спільного виробництва Україна ризикує стати лише постачальником досвіду для іноземних компаній. Країні потрібно будувати екосистему, де бойовий досвід перетворюється на капіталізацію вітчизняних фірм.
