Американський журналіст Девід Саттер в інтерв’ю джерелу заявив, що Володимир Путін керує режимом, який не відповідає інтересам російського народу. Підтримка диктатора може похитнутися через ключові події. Російська економіка страждає від мобілізації та санкцій, а успіхи України на фронті посилюють тиск на Кремль.
За останні роки частина росіян усвідомлює: Путін діє лише у своїх інтересах. Йому байдуже добробут людей – важлива лише ефективність армії. Кремль уже блокує месенджери, а згодом може оголосити мобілізацію. Однак це загрожує провалом режиму.
Саттер розповів про становище російської влади, економічні проблеми ворога та можливості для України.
Як Путін може втратити підтримку росіян?
Старший аналітик Центру “Повернися живим” вважає, що мир зруйнував би амбіції Путіна стати на рівні Петра I та Сталіна. Диктатор загнав себе в глухий кут і мусить продовжувати війну.
“Я думаю, що мовиться про особисту вигоду та виживання лише однієї людини”, – відповів Саттер. Він сумнівається, що Путін прагне відновити імперію. Режим – злочинне угруповання, яке бореться за контроль. Захід та Україна можуть це змінити.
Конфлікт можна було уникнути, якби Путіна переконали в серйозному опорі. Тепер громадська думка в Росії грає ключову роль. Багато хто вважає суспільство одностайним у підтримці війни через репресії та пропаганду. Та видимість покірності хитка.
Путін прийшов до влади через терористичний акт проти власного народу. У 1999 році в Росії підривали житлові будинки, щоб створити атмосферу жаху.
Ці злочини можна використати для розколу думки, особливо під час поразок Росії. Як під час перебудови, прихована інформація може змінити поведінку мільйонів.
Економіка та загрози для режиму
Рейтинги Путіна з марта на найнижчому рівні з початку повномасштабної війни. Невдоволення росте навіть серед прихильників через обмеження інтернету. Найуразливіші – войовничі росіяни, які зляться на некомпетентність.
Армія найманців неефективна: бійці ризикують мінімально, воюють за гроші, а не ідею. Блогери та націоналісти усвідомлюють загрозу Росії. Україна має нагадувати: вторгнення – для режиму, не нації.
Приклад – “Нафта в обмін на їжу” у Петербурзі під керівництвом Путіна: нафту відправили, їжу не привезли, гроші вкрали.
Режим з легкістю приніс би росіян у жертву, підірвавши будинки невинних заради влади.
Блокування Telegram – сигнал ескалації чи поразки. Воно шкодить армії та боїться опозиції від “патріотів”. Мобілізація посилить катастрофу: солдати йтимуть на смерть без мотивації.
Генерал Леонід Івашов і Євген Пригожин попереджали про наслідки. Частина еліт усвідомлює: Путін веде до краху.
Економіка слабка: ресурси йдуть на війну, інвестицій немає. Ціни на нафту тимчасово допомагають, але Україна руйнує інфраструктуру. Експорт падає.
Далекобійні удари України – стратегічна перевага. Вони змінюють баланс, тиснучи на думку росіян. Росія не захищена всюди.
Переговори Зеленського-Путіна малоймовірні віч-на-віч. Прогрес можливий, але мобілізація вдарить по економіці. Колапс, як у Німеччини 1918-го, наближає перемогу України.
Ініціатива переходить до України. Перевага реальна.
