Юн Сок Йоль: від рішучого прокурора до президента, засудженого на довічне ув’язнення

Юн Сок Йоль пройшов шлях від одного з найжорсткіших борців з корупцією в Південній Кореї до глави держави, чиє президентство обірвалося історичним імпічментом і вироком суду. Його кар’єра починалася з розслідувань високопосадовців і чеболів, а завершилася визнанням винним у спробі заколоту через введення воєнного стану в грудні 2024 року. Ця подія стала найгучнішим політичним потрясінням у країні з часів демократизації 1980-х.

Коротка відповідь на питання, ким є Юн Сок Йоль: 13-й президент Південної Кореї (2022–2025), консерватор з партії «Сила народу», який прийшов до влади з найменшим відривом в історії країни, але швидко втратив підтримку через конфлікти з парламентом, скандали навколо дружини та фатальне рішення про воєнний стан. У лютому 2026 року суд засудив його до довічного ув’язнення за організацію заколоту.

Його історія — це не просто біографія політика, а дзеркало напружених відносин між владою, законом і демократією в сучасній Південній Кореї, де прокурор може стати президентом, а президент — ув’язненим.

Ранні роки та формування характеру

18 грудня 1960 року в районі Сонбук (або Содемун за іншими даними) Сеула в родині викладачів народився Юн Сок Йоль. Батько, Юн Кі Джун, був відомим статистиком і членом Національної академії наук, мати викладала в університеті Іхва. Сім’я жила скромно, але з акцентом на освіту та дисципліну. Хлопець закінчив престижну школу Чунгам і вступив на юридичний факультет Сеульського національного університету — кузні еліт Південної Кореї.

У 1980 році, під час студентських протестів після повстання в Кванджу, Юн разом з однокурсниками влаштував інсценовану судову процесію, де вимагав смертної кари для тодішнього диктатора Чон Ду Хвана. Цей епізод став formative: він демонстрував ранню непримиренність до авторитарної влади. Проте саме через нього Юн пізніше мав проблеми зі складанням адвокатського іспиту — провалив першу частину на четвертому курсі, а повний іспит склав лише в 1991 році після дев’яти спроб. Військову службу не проходив через проблеми із зором.

Ці ранні випробування сформували характер: наполегливість, готовність йти проти течії та глибоке переконання у верховенстві закону. Багато хто пізніше бачив у ньому «прокурора за покликанням», який не терпить компромісів.

Кар’єра в прокуратурі: розслідування без огляду на обличчя

З 1994 року Юн працював у прокуратурі Тегу, потім у Сеулі. Він спеціалізувався на справах про корупцію та економічні злочини. У 1999 році заарештував помічника комісара поліції попри заперечення уряду Кім Де Чжуна. У 2006-му притягнув до відповідальності Чон Мона Хука з Hyundai за хабарництво. У 2008 році входив до групи незалежних слідчих у гучній справі BBK про маніпуляції з акціями, пов’язаній з майбутнім президентом Лі Мьон Баком.

Найгучнішим став 2016 рік: Юн очолював групу, яка розслідувала скандал з Чхве Сун Сіль — «шаманкою» і подругою президента Пак Кин Хе. Це розслідування призвело до імпічменту Пак у грудні 2016 року. Юн також переслідував колишніх президентів Лі Мьон Бака та Пак Кин Хе, керівників Національної розвідувальної служби та понад сотню високопосадовців і топ-менеджерів Samsung.

У 2019 році президент Мун Чже Ін призначив його генеральним прокурором. Юн розслідував справи соратників самого Муна, зокрема міністра юстиції Чо Кука. Це викликало лють правлячої партії, але зміцнило репутацію Юна як незалежного гравця. Конфлікти з міністерством юстиції призвели до його відсторонення в 2020 році, судових баталій та відставки в березні 2021-го. На той момент він уже був лідером опитувань як потенційний кандидат у президенти.

Шлях до президентства: найвужча перемога в історії

Після відставки Юн швидко став головним кандидатом від консерваторів. У липні 2021 року приєднався до партії «Сила народу». Кампанія 2022 року була жорсткою: він обіцяв послабити регуляції, критикував 52-годинний робочий тиждень попередньої влади, звинувачував феміністок у низькій народжуваності, відвідував меморіал у Кванджу попри протести. Були й скандали — компліменти на адресу Чон Ду Хвана (пізніше вибачився), талісман «короля» на руці під час дебатів.

9 березня 2022 року Юн Сок Йоль здобув перемогу з 48,56 % голосів проти 47,83 % у Лі Чже Мьона. Відрив склав менше одного відсотка — найменший в історії президентських виборів Південної Кореї. 10 травня 2022 року він склав присягу, перенісши офіс президента з Блакитного дому до будівлі Міністерства оборони в Йонгсані. Це символізувало розрив з авторитарним минулим.

Президентство: реформи, глухий кут і скандали

На посаді Юн активно зміцнював альянс зі США та Японією, зустрічався з Володимиром Зеленським на саміті НАТО у 2024 році та відвідав Україну в липні 2023-го. Він обіцяв підтримку енергетичних реформ та економічне зростання. Проте рейтинги швидко падали нижче 30 %. Причиною стали конфлікти з опозиційним парламентом після нищівної поразки його партії на парламентських виборах у квітні 2024 року.

Окремим болем стали скандали навколо дружини, Кім Кьон Хі. Її звинувачували в маніпуляціях з акціями автодилера Deutsch Motors ще до президентства, отриманні дорогих подарунків (Chanel, діамантове намисто) від Церкви Об’єднання в обмін на вплив, втручанні в кадрові призначення. Слідство велося активно, а Юн відчайдушно захищав дружину. Це лише посилювало політичну ізоляцію президента.

У жовтні 2022 року країна пережила трагедію тисняви на Хелловін у Сеулі з понад 150 загиблими — критикували відсутність належної реакції влади. У 2024 році спалахнула криза з лікарями, які страйкували проти реформ.

Фатальна ніч 3 грудня 2024 року

Після поразки на парламентських виборах Юн опинився в глухому куті: опозиція блокувала законопроєкти, розслідувала справи дружини, називала президента «лялькою». Увечері 3 грудня, після нетривалої наради з кабінетом, Юн вийшов у прямий ефір і оголосив воєнний стан — вперше з 1979 року. Він звинуватив опозиційну Демократичну партію в «атаці на конституційний лад» та «про-північнокорейських антидержавних силах».

Війська та поліція оточили Національні збори, щоб запобігти голосуванню за скасування указу. Деякі депутати перелазили через паркани, інші пробивалися всередину. О 4:30 ранку 4 грудня Юн відкликав воєнний стан. Парламент уже проголосував за його скасування майже одноголосно.

Пізніше суд встановив: Юн наказав арештовувати лідерів опозиції, зокрема Лі Чже Мьона, а також розглядав провокації проти Північної Кореї для створення приводу. Сам Юн стверджував, що це був «невинний жест» для привернення уваги до проблем. Суд цей аргумент відкинув.

Імпічмент, арешт та судові вироки

14 грудня 2024 року парламент оголосив імпічмент. 4 квітня 2025 року Конституційний суд одностайно його підтвердив — Юн став першим президентом, остаточно відстороненим таким чином. Він став першим чинним президентом, проти якого видали ордер на арешт, і першим, кого затримали (січень 2025 року).

Судові процеси тривали паралельно. 16 січня 2026 року Центральний окружний суд Сеула засудив Юн Сок Йоля до п’яти років ув’язнення за перешкоджання правосуддю, знищення документів та порушення прав членів кабінету. 19 лютого 2026 року той самий суд виніс вирок у головній справі — довічне ув’язнення за організацію заколоту та зловживання владою. Прокуратура вимагала смертної кари, але суд врахував відсутність судимостей, вік (65 років) та обмежений характер насильства.

Суддя наголосив, що дії колишнього президента фундаментально зашкодили демократії Південної Кореї та підірвали основи конституційного ладу.

Після відсторонення Юна 3 червня 2025 року відбулися дострокові президентські вибори. Перемогу здобув Лі Чже Мьон від Демократичної партії з майже 49,4 % голосів. Він склав присягу того ж дня.

Спадщина та вплив на демократію

Справа Юн Сок Йоля стала жорстким тестом для південнокорейської демократії. З одного боку — успішний механізм стримувань і противаг: парламент, суди та громадська думка зупинили спробу узурпації влади за лічені години. З іншого — глибока поляризація суспільства, де навіть колишній «герой боротьби з корупцією» опинився за ґратами.

Його президентство показало, як швидко падають рейтинги в умовах політичного глухого кута та сімейних скандалів. Воно також підкреслило особливості корейської політики, де прокурори часто стають ключовими гравцями, а перехід від правоохоронця до політика може бути ризикованим.

Сьогодні Юн Сок Йоль відбуває довічне ув’язнення в сеульському слідчому ізоляторі. Тривають інші процеси — щодо можливих провокацій проти Північної Кореї, перешкоджання розслідуванню загибелі морського піхотинця та інші. Дружина Кім Кьон Хі також отримала вирок у одній зі справ (1 рік 8 місяців за хабарництво) і продовжує судитися в інших.

Історія Юн Сок Йоля залишається відкритою. Вона нагадує, що навіть найрішучіші борці з корупцією не застраховані від спокуси влади, а демократія тримається не на окремих особистостях, а на інститутах, які здатні їх зупинити.

Юн Сок Йоль залишається однією з найконтроверсійніших постатей сучасної Азії. Його доля продовжує обговорюватися в Сеулі, Вашингтоні та Токіо — адже питання про межі президентської влади, роль правоохоронних органів у політиці та стійкість демократії залишаються актуальними далеко за межами однієї країни.