Закон про булінг в Україні — це Закон №2657-VIII від 18 грудня 2018 року, який уперше закріпив у правовому полі саме поняття «булінг (цькування)» та запровадив за нього адміністративну відповідальність. Він діє з 19 січня 2019 року й торкнувся одразу кількох документів: Кодексу про адміністративні правопорушення, Закону «Про освіту» та супутніх актів.
За цькування дитини в закладі освіти кривднику від 16 років загрожує штраф 850–1700 грн або громадські роботи; якщо булеру немає 16 — платять батьки. Окрема санкція чекає на директора, який приховав випадок і не повідомив поліцію. У 2024 році норми посилили: суд може направити дитину-кривдника на спеціальну корекційну програму.
Цькування в школі довго вважалося чимось на кшталт «дитячих розборок», які минуть самі. Хтось когось штовхнув у роздягальні, комусь розмалювали підручник, когось щодня називають образливим прізвиськом — і дорослі лише знизують плечима. Український законодавець поставив під цим жирну крапку: систематичне знущання над дитиною — це правопорушення з конкретними цифрами штрафів і конкретними прізвищами відповідальних. І знати, як саме працює ця норма, варто кожному батькові, вчителю й навіть самому підлітку.
Що закон вважає булінгом, а що — звичайним конфліктом
Найперше, що зробив законодавець, — дав терміну чітке визначення, щоб булінг не плутали з банальною сваркою. Згідно зі статтею 173-4 Кодексу про адміністративні правопорушення, булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій. Вчиняються вони щодо малолітньої або неповнолітньої особи чи такою особою стосовно інших, унаслідок чого могла бути або була заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого.
Звучить юридично сухо, але за цими словами ховається жива тканина шкільного життя. Психологічне насильство — це образи, приниження, бойкот, поширення чуток. Фізичне — стусани, побої, зіпсовані речі. Економічне — вимагання грошей чи дрібне вимагання «на охорону». Сексуальне — непристойні жести, коментарі, поширення інтимних фото. А додавання слів «із застосуванням засобів електронних комунікацій» прямо вписало в закон кібербулінг — цькування через месенджери, соцмережі та анонімні чати.
Ключова деталь, яку часто пропускають: булінг має ознаку систематичності. Одна випадкова бійка чи разова сварка — це конфлікт, а не цькування. Юристи виокремлюють кілька обов’язкових ознак, за якими ситуацію кваліфікують як булінг:
- Повторюваність. Дії відбуваються не один раз, а систематично, перетворюючись на сценарій, за яким дитина живе щодня.
- Наявність сторін. Є кривдник (булер), потерпілий (жертва) і часто спостерігачі, які мовчки спостерігають за тим, що відбувається.
- Дисбаланс сил. Кривдник сильніший фізично, чисельно або має вищий соціальний статус у колективі, тож жертва не може дати відсіч на рівних.
- Наслідки для здоров’я. Метою є викликати страх, тривогу, підпорядкувати жертву чи витіснити її із соціальної групи.
Ще один нюанс, про який варто пам’ятати: за цим законом однією зі сторін обов’язково має бути дитина. Якщо обидва учасники конфлікту вже дорослі — наприклад, двоє студентів-однокурсників, яким виповнилося 18, — стаття 173-4 не застосовується, і ситуацію доведеться вирішувати іншими правовими інструментами.
Які саме штрафи передбачає закон про булінг
Найбільш практичне питання для більшості — скільки коштує цькування й хто платить. Розміри санкцій прив’язані до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (для адміністративних штрафів це стала величина — 17 грн), тому суми вже кілька років залишаються стабільними. Нижче — зведена таблиця відповідальності за різні склади правопорушення.
| Хто і за що відповідає | Розмір штрафу | Альтернатива штрафу |
|---|---|---|
| Кривдник від 16 років — за вчинення булінгу | 850–1700 грн | Громадські роботи 20–40 годин |
| Булінг групою осіб або повторно протягом року | 1700–3400 грн | Громадські роботи 40–60 годин |
| Дитина 14–16 років (платять батьки чи опікуни) | 850–1700 грн | Громадські роботи 20–40 годин |
| Керівник закладу, який не повідомив поліцію | 850–1700 грн | Виправні роботи до 1 місяця (відрахування до 20% заробітку) |
Джерело: офіційний портал законодавства zakon.rada.gov.ua, стаття 173-4 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Зверніть увагу на логіку покарання за віком. Притягнути до адміністративної відповідальності можна особу з 16 років — тоді платить сам підліток (точніше, його родина, бо власних доходів у школяра зазвичай немає). А ось коли кривднику від 14 до 16, штраф уже формально накладають на батьків або тих, хто їх замінює. Якщо ж булеру менше 14 — це малолітня особа, до якої застосовують не штрафи, а заходи виховного впливу через суд.
Хто ще несе відповідальність, крім самого булера
Закон зробив дуже розумну річ: він не залишив дитину сам на сам із системою, а розподілив обов’язки між дорослими, які за неї відповідають. Школа перестала бути «нейтральною територією», де адміністрація може вдавати, що нічого не помічає.
Керівник закладу освіти зобов’язаний затвердити й оприлюднити план заходів проти булінгу, розглядати заяви про випадки цькування, видавати рішення про розслідування та скликати комісію. Найголовніше — він мусить повідомляти Національну поліцію та службу у справах дітей про кожен доведений випадок. Якщо директор це приховав — він сам стає порушником і платить штраф нарівні з кривдниками.
Засновник закладу (місцева громада, орган управління освітою) контролює виконання плану заходів і забезпечує надання психолого-педагогічних послуг усім сторонам — і жертвам, і свідкам, і самим булерам. Останнє особливо важливо: закон виходить із того, що дитина-агресор теж потребує допомоги, а не лише покарання.
А ще з’явився освітній омбудсмен та чіткий Порядок реагування на випадки булінгу, затверджений наказом Міністерства освіти і науки наприкінці 2019 року. Цей документ розписує покрокову процедуру: від подання заяви до засідання комісії й остаточного рішення. Тобто батьки тепер мають готовий алгоритм, а не блукають у пітьмі.
Поради батькам: що робити, якщо дитину цькують
За практикою юристів, які ведуть справи про булінг, найбільше помилок батьки роблять саме на старті — через паніку чи, навпаки, бажання «не виносити сміття з хати». Ось перевірений порядок дій:
- Фіксуйте докази. Скриншоти переписок, фото синців, аудіозаписи, покази свідків — усе це знадобиться комісії та поліції. Без доказів довести систематичність складно.
- Подавайте письмову заяву директору. Усна скарга «провисає» в повітрі. Письмова заява запускає офіційну процедуру й зобов’язує керівника реагувати у визначені строки.
- Не вирішуйте все «по-дорослому» з кривдником. Розмова з батьками булера віч-на-віч часто закінчується новим конфліктом. Краще діяти через комісію закладу.
- Звертайтеся до шкільного психолога. Дитині потрібна підтримка тут і зараз, а не лише через місяці судових процедур.
- Телефонуйте на гарячі лінії. Національна дитяча гаряча лінія «Ла Страда-Україна» консультує безоплатно й анонімно, зокрема щодо кібербулінгу.
Окремо варто поговорити з дитиною так, щоб вона не боялася розповідати. За даними опитувань, близько 40% дітей, які стикалися з цькуванням, ніколи не діляться цим із батьками — через сором або страх, що буде ще гірше. Тому атмосфера довіри вдома працює ефективніше за будь-який штраф.
Кібербулінг: де закон поки що пасує
Цифрове цькування стало окремим болем останніх років. Анонімні сторінки, фейкові акаунти, поширення інтимних знімків, тролінг у коментарях, відеозаписи бійок, які розлітаються класними чатами, — усе це ранить підлітка не менше, а часом і сильніше за побої. Від кулака можна сховатися вдома, а від хвилі повідомлень у телефоні — ні. Кібербулінг переслідує дитину цілодобово, проникаючи в єдиний простір, де вона мала б почуватися в безпеці.
Формально закон уже охоплює онлайн-цькування — згадка про «засоби електронних комунікацій» вписана прямо в текст. Реальні судові рішення це підтверджують: були випадки, коли неповнолітню притягнули до відповідальності за поширення непристойних фото іншої дитини в інстаграмі. Проте експерти чесно визнають прогалину: окремого юридичного терміна «кібербулінг» в українському законодавстві досі немає, а отже, специфіка онлайн-агресії врегульована недостатньо повно.
У 2024 році ситуацію почали виправляти. Набув чинності Закон №3792-IX «Про запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми», який розширив механізми захисту. Найцікавіша новація — суд тепер може направити дитину, яка вчинила булінг, на спеціальну корекційну програму строком від одного до трьох місяців. Це принципово інша філософія: не просто покарати гаманцем, а змінити поведінку через роботу з фахівцями. У 2025 році Кабінет Міністрів затвердив відповідну Типову програму, тож інструмент почав працювати на практиці.
Як виглядає правозастосування в цифрах
Закон існує не лише на папері — за ним стоять реальні справи, рішення судів і живі історії. Найсвіжіша офіційна статистика дає змогу побачити, наскільки активно норма працює. Нижче — узагальнені дані про розгляд справ за статтею 173-4 та масштаб самої проблеми.
| Показник | Значення | Що це означає |
|---|---|---|
| Справ у судах першої інстанції (2024) | 311 | Цькування доходить до суду, але це лише видима частина айсберга |
| Накладено штрафів | 120 на 135,2 тис. грн | Не кожна справа завершується стягненням — частину закривають |
| Школярі-жертви булінгу | близько 24% | Майже кожна четверта дитина стикалася з цькуванням |
| Свідки булінгу серед учнів | близько 44% | Багато спостерігачів мовчать через страх стати наступною мішенню |
Джерело: статистика комітету Національної асоціації адвокатів України (unba.org.ua) та опитування Міністерства освіти і науки.
Цифри говорять самі за себе. Україна роками входить до топ-10 європейських країн за поширеністю цькування серед школярів, а кількість звернень до уповноваженого з прав дитини за останні роки зросла в десятки разів. При цьому до суду доходить лише крихітна частка випадків — більшість гасять усередині школи або не фіксують узагалі. Це означає, що закон уже працює, але потенціал його застосування використано далеко не повністю.
Головне, що варто запам’ятати: булінг в Україні — це не «дитячі пустощі», а правопорушення з реальними штрафами, і відповідальність несе не лише кривдник, а й школа, яка вирішила змовчати.
Якщо ваша дитина зіткнулася з цькуванням, не варто чекати, поки «само минеться». Закон дає інструменти — від заяви директору до звернення в поліцію та суд. А корекційні програми, що з’явилися останніми роками, дають надію, що історія завершиться не лише штрафом, а й справжньою зміною: коли вчорашній булер навчиться розуміти, якого болю він завдавав. І саме в цьому, мабуть, головна цінність усієї системи — вона захищає не лише жертву, а й намагається врятувати кривдника від нього самого.
