Євгенія з чоловіком Андрієм та трьома дітьми жила в Маріуполі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Андрій, електрик з «Азовсталі», 25 лютого записався добровольцем до «Азова». Чоловік досі в російській неволі, попри обіцянки про обмін через три-чотири місяці. Він перебував у «бараку 200» в Оленівці, який росіяни підірвали в ніч на 29 липня 2022 року. Андрій отримав тяжкі поранення: травмоване коліно, посічені уламками руки, ушкоджені ключиця та ребра, опіки по тілу. За Женевськими конвенціями це підстава для негайного звільнення, адже 46 важкопоранених азовців досі утримують у полоні без сенсу.
Ритуал надії та евакуація з окупації
— Щоранку виходила з дому, щоб побачити труби «Азовсталі». Якщо вони стоять, значить, Андрій живий, — згадує Євгенія. У перші тижні війни родина ховалася в підвалі, використовувала запаси води та продуктів, топила сніг. Будинок вцілів, хоч сусідній зруйнувала авіабомба. У вересні 2022 року жінка з дітьми виїхала до Запоріжжя, уникнувши фільтрації. Мати Андрія дізналася про полон від Червоного Хреста.
Пошуки по колоніях і нинішній стан полоненого
У червні Євгенія їздила шукати чоловіка по колоніях і тюрмах окупованої Донеччини. Мати намагалася знайти його в донецьких лікарнях, але росіяни не розголошували місця. Андрія перевезли до СІЗО в Донецьку, потім до Таганрога, Ростова та в’язниці в окупованому Сімферополі. Зараз він, імовірно, у СІЗО Камишина. Росіяни завели на нього кримінальну справу, проводять допити з катуваннями. Листів від нього не передають. Родичі звернулися до депутата Олександра Ковальова, і Верховна Рада ухвалила звернення до президента про негайний обмін 46 важкопоранених азовців. Стан здоров’я бійців критичний, і часу на очікування обміну може не вистачити.
