Легендарний адміністратор львівських «Карпат» Анатолій Тищенко згадав яскраві історії зі своєї багаторічної кар’єри. Він розповів, як поцупив футбольних зірок з-під носа у Валерія Лобановського і Віталія Кварцяного.
Тищенко пішов із клубу одразу після об’єднання зі СКА. «Наступного дня. Знав, що не працюватиму у нових армійських порядках. Тренер Микола Самарін намагався мене затримати, але я себе не бачив у цій структурі», — сказав він.
Минуло вісім років, і він повернувся. У 1989-му до нього приїхав Ростик Поточняк: «Збирай фінти у сумку». Тищенко здивувався: «Війна починається?» Поточняк відповів: «Карпати відроджуємо».
У команди не було жодної пари бутсів, жодного шнурка. Адміністратор узявся шукати спорядження у знайомих у Києві й дістав м’ячі та спортивні костюми. Потім поїхали на збір у Яремче.
«Я відчував велике піднесення. Що таке Карпати? Ми витягували людей з-за столу на Різдво. Карпати відроджуються! Романа Лабу, наприклад. Василь Леськів теж не розумів, що відбувається, Саулевич, Квасников… Усі жили однією ідеєю, був значний ентузіазм», — пригадав Тищенко.
Драбина під вікном і печатки до Москви
Через рік після відродження команду підсилив перший легіонер. Тищенко персонально викрав з-під носа у Віталія Кварцяного латвійського воротаря Раймондса Лайзанса.
«Дійсно викрав. Лайзанс мешкав на другому поверсі у гуртожитку в Луцьку. Я пішов у ЖЕК, попросив драбину. Підставив її під вікно і дав сигнал Раймондсу. Але це не головне моє досягнення», — розповів адміністратор.
Головним він назвав інше. «Я зумів Степана Юрчишина з-під носа у Валерія Лобановського забрати. Степан був на зборах у Динамо, а ми тим часом перереєстрували його у Карпати», — сказав Тищенко.
Усе починалося з львівського облспорткомітету. Потім на «Електроні» треба було поставити печатку, а тоді отримати ще одну печатку в Києві. Фінальний етап — затвердження документів у Москві. Завдяки знайомствам, хоч і не без пригод, він усе зробив.
