За різними архівними даними, найдавніша збережена міська печатка Львова прикріплена до грамоти магістрату від 10 січня 1359 року: золотий лев крокує у відкритій брамі з трьома вежами. Цей знак досі читається на сучасному гербі міста, затвердженому 5 липня 1990 року. Для порівняння: чинний герб Києва з архістратигом Михаїлом міська рада повернула лише 18 квітня 1995 року, після десятиліть радянської емблеми (за даними ЗМІ).
Герби міст України — не декорація на сувенірі. Це стислий запис про те, звідки взялося місто, чим воно жило і що вважало захистом: святого, браму, якір, порохівницю чи руку з молотом. Стаття 22 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року дозволяє громадам мати власну символіку, але не зобов’язує. Офіційний герб є не в кожного населеного пункту; у великих містах він майже завжди є, хоча якість і «чистота» малюнка різняться.
Нижче — добірка дванадцяти гербів: столиця й найбільші центри, промислові міста, західні історичні осередки та порти. У кожному випадку важливіше не барва щита, а те, яку історію місто вирішило лишити на видноті.
Що розповідають герби про міста?
Міський герб з’являється там, де є самоврядування. На українських землях стабільні міські знаки пов’язують із магдебурзьким правом і печатками XIV–XV століть. Львівська печатка 1359 року — один із найраніших датованих прикладів. Київ отримав магдебурзький привілей 1494 року; образ архістратига Михаїла як міського захисника закріпився пізніше й увійшов у звичний вигляд щита.
Герб відповідає на три запитання. Хто охороняє місто — святий, лев чи воїн? Чим місто живе — торгівля, верф, шахта, ярмарок? Як воно себе називає — «промовистий» герб повторює назву малюнком, як порохівниця з рогу в Кривому Розі.
Важливо. Герб міста і герб області — різні знаки. Харків і Харківська область користуються близькими мотивами рогу достатку й кадуцея, тож їх легко сплутати. Перевіряти варто рішення саме міської ради.
Після 1990 року Українське геральдичне товариство (засноване у Львові) наполягало повертати історичні печатки замість радянських емблем із шестернями й колосками. За оцінками товариства, відтоді розроблено символи для понад двох тисяч громад. Не всі ради пішли цим шляхом: частина промислових міст зберегла індустріальний малюнок 1960–1970-х і лише змінила підпис до нього.
Які символи повторюються в гербах?
Лев — сила й «голосна» назва: Львів буквально несе звіра в брамі. Орел частіше трапляється в північних і лівобережних знаках як знак влади та пильності. Вежа й відкрита брама означають місто як укріплення і як місце, куди впускають гостя. Якір і хвиля позначають порт. Святий покровитель — Михаїл у Києві, Миколай у Луцьку — переносить на щит церковну пам’ять громади.
Окремий ряд — знаряддя праці й «промовисті» речі. Кадуцей і ріг достатку в Харкові нагадують про ярмарки. Шабля й стріла в Дніпрі відсилають до печатки Кодацької паланки. Порохівниця в Кривому Розі одночасно пояснює назву й козацьке минуле краю до 1775 року.
Поширена помилка виглядає просто: на сувенірі чи сайті ставлять радянський знак 1968–1972 років і підписують його «історичним гербом». Ззовні це щит із заводом, териконом і стрічкою. Закінчується плутаниною в школі й на сувенірній продукції. Правильно брати чинне рішення ради після 1990-х і, якщо треба порівняти, окремо називати радянську емблему емблемою, а не гербом у класичному сенсі.
Герби столиці та найбільших міст: Київ, Харків, Одеса, Львів
Київ. На синьому щиті — срібний архістратиг Михаїл із вогняним мечем і щитом, на якому хрест. Меч читається як захист, німб — як святість покровителя міста. Чинний малюнок затверджено 18 квітня 1995 року. До того на офіційних будівлях стояла радянська композиція 1969 року.
Харків. Зелений щит, навхрест — ріг достатку з плодами і кадуцей, жезл Mercurius із крилами й зміями. Знак затверджено для намісництва 21 вересня 1781 року; міська рада повернула його 14 вересня 1995-го. Ріг говорить про родючість слобідських земель, кадуцей — про торгівлю й ярмарок.
Одеса. У червоному полі срібний якір-кішка з чотирма лапами. Перший герб міста затверджено 22 квітня 1798 року ще з імперським орлом у верхній частині; сучасний варіант без орла прийнято 29 червня 1999 року. Якір тут не прикраса, а професія міста.
Львів. У синьому полі золота брама з трьома вежами, у прорізі крокує золотий лев. Композиція відома з печатки 1359 року, відновлена 5 липня 1990-го. Брама — самоврядне місто, лев — і назва, і сторожа.
До і після рішення 1990 року у Львові різниця була наочною. Радянський знак 1967 року лишив браму, але поставив на середню вежу серп і молот. Після відновлення історичного малюнка зникла ідеологічна нашивка, а лев знову став головною фігурою, як на середньовічній печатці.
Герби промислових центрів: Донецьк, Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг
Донецьк. Чинний герб затверджено 5 липня 1995 року. Щит перетятий на блакитне й чорне: з чорного поля виходить золота рука з молотом, у куті — п’ятикутна зірка. Великий герб тримають шахтар і солдат — постаті з монумента «Твоїм визволителям, Донбасе». Чорне поле прямо вказує на вугілля. Геральдисти часто критикують форму щита й радянську спадщину малюнка, однак саме цей знак лишається офіційним символом міста.
Дніпро. 6 вересня 2001 року рада затвердила синій щит із трьома срібними семикутними зірками та схрещеними шаблею й стрілою. Зірки й зброя взяті з печатки Кодацької паланки Війська Запорозького. Синій колір одночасно читається як Дніпро і як «вірність». Стріла в сучасному тлумаченні ще й натякає на ракетно-космічний профіль міста.
Запоріжжя. Герб від 31 січня 2003 року: щит перетятий на зелене й малинове; угорі — дві золоті козацькі рушниці навхрест, унизу — чорний лук із трьома стрілами вістрями додолу. Основа — герб імперського Олександрівська, лише рушниці позбавили багнетів. Малиновий колір тут пояснюють як козацький.
Кривий Ріг. 20 травня 1998 року затверджено щит, розтятий на зелене й червоне: срібна козацька порохівниця, над нею золотий дубовий трилисник із жолудями. Порохівниця з рогу — «промовистий» знак назви й згадка про землі Січі до 1775 року. Радянський герб 1972 року показував комбінат і шахту; після 1998-го промисловий пейзаж зняли, лишивши козацьку метафору.
Герби історичних міст Західної України
Західні герби довше жили в системі австрійського й польського міського права: брама, святий, корона з зубцями, картуш. Львів у 1789 році отримав цісарське підтвердження лева в брамі. Чернівці від 1784 року носили відкриту муровану браму; 18 червня 1908 року Відень офіційно дозволив місту цей герб і цісарського орла на прапорі.
Чернівці. На червоному щиті — відкрита брама з сімома зубцями й вісьмома вмурованими каменями; у прорізі — тризуб, під брамою — лаврові гілки. Автор сучасного ескізу — художник Орест Криворучко. Відкрита брама від австрійського знака читається як гостинність; камені нагадують мур прикордонного міста.
Луцьк. 23 серпня 2007 року рада затвердила срібну постать святого Миколая в єпископському вбранні на червоному (в тексті рішення через описку фігурувало «золоте») полі. У правиці — патериця у вигляді шестираменного хреста, у лівиці — розгорнуте Євангеліє. Святий стоїть на міських печатках ще з XVI–XVII століть; варіант 1998 року з замком на хмарі замінили простішим, ближчим до правил Українського геральдичного товариства.
Відмінність заходу від сходу тут не в «красі», а в джерелі. Галичина, Буковина й Волинь частіше реставрують печатку й святого. Донбас і Придніпров’я частіше лишають працю: молот, рушницю, якір або порохівницю, навіть коли формально прибирають серп.
Герби портових та приморських міст
Одеса вже названа: якір-кішка на червоному полі. Географія тут буквальна — місто тримає рейд і торгівлю. Над щитом у повному гербі буває міська корона й контур зірки міста-героя; сам якір лишається ядром знака з кінця XVIII століття.
Миколаїв. 26 вересня 1997 року затверджено герб на основі знака 1883 року: у синьому полі з золотою облямівкою золота галера на срібних хвилях, угорі — архієрейська митра на схрещених патерицях. Галера говорить про верф і адміралтейство, митра — про ім’я міста від святого Миколая. Щит увінчує срібна мурована корона.
Севастополь. Рішенням міської ради від 21 квітня 2000 року чинним визнано щит, скошений на срібне й синє: «Золота Зірка» та силует пам’ятника затопленим кораблям, поверх — лаврова гілка. Історичний герб 1893 року зі срібним грифоном на червоному полі в 1994-му коротко повертали, але 2000-го знову закріпили пізніший, радянський за походженням малюнок. Для читача це нагадування: навіть портове місто може обрати не якір, а пам’ять про оборону рейду.
Добіркою зручно користуватися як короткою картою впізнаваності. Щоб відрізнити міський знак від обласного, досить звірити дату рішення ради й головну фігуру: Михаїл — Київ, лев у брамі — Львів, якір-кішка — Одеса, порохівниця — Кривий Ріг, рука з молотом — Донецьк. Якщо на сувенірі башти й серп, це майже напевно радянська емблема, а не чинний герб.
Застереження просте: описи символіки кольорів у рішеннях рад часто повторюють загальні формули «надія, мужність, достаток». Вони не замінюють архівної історії знака. Там, де місто під окупацією або без оновленого статуту, на вулиці може стояти інший малюнок, ніж у реєстрі ради 1990-х.
Факт для розмови. Сучасний герб Львова 1990 року ухвалили швидше, ніж планували: делегація міста-побратима Фрайбурга привезла грамоту з радянським гербом Львова, і депутати не захотіли лишати серп і молот на офіційному знаку.
