Пам’ятник засновникам Києва стоїть на набережній Дніпра в Наводницькому парку, ніби величний човен, що вічно пливе крізь століття, несучи на борту легендарних Кия, Щека, Хорива та Либідь. Ця мідна композиція, створена 1982 року, не просто вшановує народження столиці — вона оживає в серцях киян і гостей міста, нагадуючи про силу родинних зв’язків, мужність і ніжність, що лягли в основу української історії.
Скульптор Василь Бородай і архітектор Микола Фещенко втілили в металі древню легенду з «Повісті временних літ», перетворивши її на символ єдності та стійкості. Сьогодні пам’ятник залишається одним із найромантичніших і найфотографованіших місць Києва, де традиції молодят переплітаються з історичною величчю, а Дніпро шепоче давні таємниці.
У цій статті ми розкриємо повну історію створення монумента, глибоку символіку кожної фігури, технічні особливості, випробування часом та сучасну культурну роль. Пам’ятник засновникам Києва — це не застарілий радянський артефакт, а живий оберіг міста, що пережив корозію, війну і став ще міцнішим.
Легенда про заснування Києва: коріння на Дніпровських пагорбах
Згідно з найдавнішим літописом «Повість временних літ» Нестора, у V–VI століттях на мальовничих пагорбах над Дніпром оселилися три брати-поляни та їхня сестра. Старший Кий обрав гору, де тепер Боричів узвіз, Щек — сусідню Щекавицю, а наймолодший Хорив — Хоривицю. Либідь, ніжна й граціозна, дала ім’я річці, що протікала неподалік. Брати заклали городок і назвали його на честь Кия — Київ.
Ця історія не просто казка. Вона відображає реальні процеси слов’янського розселення, коли родові общини перетворювалися на перші міста-фортеці. Полянське плем’я, що жило в гармонії з природою та сусідами, заклало основу майбутньої столиці, яка згодом стала центром могутньої держави. Легенда підкреслює рівновагу: чоловіча сила братів і жіноча мудрість Либіді, воїнський дух і родинна злагода.
Сучасні історики дебатуют, чи були Кий, Щек, Хорив і Либідь реальними особами чи уособленнями родів. Деякі дослідники знаходять паралелі в археологічних знахідках V століття на Подолі та Замковій горі. Однак для киян це не суха теорія — це жива спадщина, яку вшановує пам’ятник засновникам Києва, роблячи легенду частиною щоденного міського пейзажу.
Історія створення пам’ятника: від ескізів до мідного шедевра
Ідея монумента народилася напередодні 1500-річчя Києва в 1982 році. Василь Бородай, відомий скульптор, який пізніше створив «Батьківщину-Мати», працював над композицією майже двадцять років. Він переглянув гори історичних матеріалів, консультувався з науковцями і переробляв ескізи, шукаючи простоту, що вразить серце. Навіть невеликий настільний варіант «Летючої Либіді» Бородай презентував високим посадовцям радянської епохи.
Разом з архітектором Миколою Фещенком вони обрали форму плаского човна — символ подорожі, єдності і подолання перешкод. Композиція мала стояти саме на Дніпрі, щоб фігури ніби продовжували древній шлях полян. Відкриття відбулося 22 травня 1982 року в Наводницькому парку, між станцією метро «Дніпро» та мостом Патона. Тисячі киян зібралися, щоб побачити, як мідні постаті засяяли під весняним сонцем.
Робота в радянські часи вимагала балансу: монумент мав бути монументальним, але не надто пафосним. Бородай зумів зберегти людяність — фігури виглядають живими, ніби щойно зійшли з човна на берег. Пам’ятник швидко став візитівкою столиці, перевершивши очікування і ставши символом, який пережив епоху.
Художнє втілення та символіка: кожна фігура розповідає свою історію
Скульптурна група вражає динамікою. Човен завдовжки дев’ять метрів пливе на гранітних хвилях, а під ним — невеликий басейн, що імітує Дніпро. Фігури братів сягають 4,3 метра, Либідь — 3,8 метра. Кований мідний покрив надає теплого, живого блиску, що змінюється залежно від часу доби.
Кий, старший брат, зображений у профіль: він дивиться вперед, тримаючи в зігнутій руці довгий спис. Це воїн і лідер, уособлення вогню, сили та мудрості засновника. Щек стоїть за ним, обличчям до глядача, з списом у лівій руці та сокирою на плечі — символ хлібороба і господарника, що тримає землю. Хорив повернув голову назад, витягнувши гнучкий лук, ніби охороняє тил — захисник, воїн, що пильнує небезпеку.
Либідь на носі човна підняла руки, наче крила. Її образ — найпоетичніший. Бородай змоделював її з власної доньки Галини, талановитої художниці, яка трагічно померла в 31 рік. Ця деталь робить пам’ятник особливо щемливим: жіноча грація, ніжність і свобода ніби підіймають човен у політ. Тому монумент часто називають «Летюча Либідь».
Разом вони символізують єдність родини, баланс чоловічого і жіночого, рух уперед крізь час. Мідь, що окислюється з роками, додає патину історії, а гранітний постамент у формі хвиль підкреслює зв’язок з Дніпром.
Технічні особливості та розташування: як створити вічність
Композиція виконана з кованої міді поверх залізобетонного каркасу. Постамент — гранітні стилізовані хвилі на прямокутному стилобаті. Висота всього монумента — шість метрів. Басейн біля основи додає динаміки: вода відбиває фігури, створюючи ілюзію руху.
Розташування в Наводницькому парку ідеальне. З одного боку — Дніпро з його течією, з іншого — зелень парку і вид на міст Патона. Координати точно відомі: 50°25′44.73″ пн. ш. 30°34′08.11″ сх. д. Тут завжди людно: туристи, велосипедисти, сім’ї на пікніках. Пам’ятник засновникам Києва органічно вписався в ландшафт і став точкою тяжіння для прогулянок.
Випробування часом: реставрація та захист у сучасності
У лютому 2010 року через корозію каркасу відпали фігури Щека та Хорива. Місто оперативно відреагувало: за три місяці реставратори замінили внутрішній бетон на сучасний з гідроізоляцією. Відкриття відновленого монумента відбулося 28 травня 2010 року. На роботи витратили чотири мільйони гривень. На жаль, сам Василь Бородай не дожив кількох днів до цього — його серце зупинилося 19 квітня.
У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, пам’ятник захистили металевим саркофагом, лісами та мішками з піском за проєктом архітектора Миколи Віхарєва. Цей «щит» зберіг символ міста. Сьогодні монумент знову відкритий, міцніший і ще дорожчий для киян як нагадування про стійкість.
Пам’ятник пережив не лише технічні проблеми, а й культурні трансформації. З радянського символу він став національним, уособлюючи українську ідентичність.
Культурна роль та традиції: від банкнот до весільних обрядів
Зображення пам’ятника з’являлося на купюрах: у 1992 році на купоно-карбованцях, а в 2001-му елемент Либіді — на двохсотгривневій банкноті. Автор подав позов через неузгоджене використання, і з 2007 року зображення зняли. Це показало, наскільки монумент став частиною колективної свідомості.
Найромантичніша традиція — весільна. Молодята приїжджають сюди після реєстрації, стають спиною до човна і кидають букети через голову. Влучання в човен обіцяє щасливе сімейне життя. Черги з наречених тут не рідкість, а сам ритуал перетворює пам’ятник на живий оберіг нової родини.
Пам’ятник засновників Києва надихає художників, фотографів і поетів. Він став місцем зустрічей, роздумів і свят. Навіть у дощові дні мідь блищить, а Дніпро додає мелодії.
Цікаві факти
- Модель Либіді — дочка скульптора. Галина Бородая, талановита художниця, трагічно пішла з життя в 31 рік. Її образ у міді назавжди зберіг красу й ніжність, роблячи пам’ятник особистою присвятою батька.
- Човен «пливе» 9 метрів. Довжина композиції вражає, а гранітні хвилі під ним створюють ефект руху — ніби фігури щойно причалили до берега Києва.
- Частковий обвал 2010 року. Корозія пошкодила двох братів, але реставрація зробила монумент міцнішим завдяки новому гідроізоляційному бетону.
- Захист під час війни. У 2022-му пам’ятник сховали під металевим «саркофагом» — він пережив небезпеку і знову відкритий для всіх.
- Весільний оберіг. Традиція кидати букети через голову працює вже понад сорок років. Багато пар вважають, що влучний кидок гарантує довге щастя.
- Другий «брат» на Майдані. У 2001 році на Майдані Незалежності з’явився фонтан із засновниками, але головний монумент у парку залишається найвеличнішим.
Ці факти роблять пам’ятник не просто каменем і металом, а живою частиною київської душі.
Поради для відвідування: як відчути дух засновників
Приїжджайте на набережну рано вранці або на заході сонця — світло грає на міді особливо чарівно. Прогуляйтеся парком, спустіться до води і відчуйте, як Дніпро дихає історією. Для фото обирайте ракурс з боку Дніпра — човен ніби летить.
Якщо ви з дітьми, розкажіть легенду — малюки люблять уявляти, як брати будували місто. Молодятам радимо не пропустити традицію з букетами, але пам’ятайте про черги у вихідні. Взимку пам’ятник виглядає казково під снігом, а влітку — оточений квітами.
Поєднайте візит із прогулянкою до мосту Патона або метро «Дніпро». Це ідеальне місце для роздумів про коріння, майбутнє і те, як кожен з нас продовжує справу засновників.
| Фігура | Поза та атрибути | Символіка |
|---|---|---|
| Кий | Профіль, спис у зігнутій руці, дивиться вперед | Лідер, воїн, засновник — вогонь і мудрість |
| Щек | Обличчя до глядача, спис і сокира | Господарник, хлібороб — земля і стабільність |
| Хорив | Дивиться назад, витягнутий лук | Захисник, воїн — пильність і сила |
| Либідь | На носі човна, руки підняті як крила | Ніжність, свобода, родючість — крила над містом |
Джерела даних: Вікіпедія, Енциклопедія Києва.
Пам’ятник засновникам Києва продовжує жити своїм життям — у відблисках Дніпра, у сміху молодят і в тихій гордості киян. Кожного разу, проходячи повз, відчуваєш: місто стоїть міцно, бо коріння його глибоке, а дух — незламний. Історія триває, і кожен з нас може додати до неї свою сторінку.
