Сім’я військовослужбовця 24-ї бригади Назара Далецького зобов’язана повернути державі 15 млн грн одноразової грошової допомоги. Цю суму виплатили за нібито загибель захисника. Його офіційно поховали на Львівщині у 2023 році. Та нещодавно боєць повернувся додому в межах обміну полоненими.
Про це 10 лютого на сесії Львівської обласної ради повідомив представник омбудсмена на Львівщині Тарас Подвірний.
Військового поховали після ДНК-експертизи. Родина отримала відповідну компенсацію.
«Юридичний момент, що родина мусить повернути кошти, які держава виплатила як одноразову грошову допомогу за смерть військового. Цей юридичний прецедент буде вирішуватися. Будуть шукати винних, хто і яким чином помилився, бо ми розуміємо, що експертиза ДНК надзвичайно точна», — наголосив Тарас Подвірний.
Він додав: «Думаю, для родини найбільше щастя, що військовий повернувся додому, а не ці кошти, які їм виплатила держава».
Що передувало подіям
5 лютого в Україну в межах обміну полоненими повернули 46-річного бійця 24-ї бригади імені короля Данила, жителя села Великий Дорошів Назара Далецького. Він вважався зниклим безвісти з травня 2022 року. У вересні того ж року місцева влада повідомила про його загибель. У громаді навіть провели похорон.
Мати Назара Далецького розповіла: у травні 2023 року родині повідомили про загибель за результатами ДНК-експертизи зі збігом 99,9%. Тіло привезли для поховання, але останки не показали.
«Ваш син в плєну. То вже пізно, було 11 вечора. Я така: „Назарчику!“, а він: „Ваш син в плєну. Я тот, хто його в плєн брал“. І всьо», — пригадала Наталія Далецька.
Після цього родина нічого не чула про сина. Спочатку його внесли до списків зниклих безвісти, потім — полонених. У 2023 році сповістили: Назар загинув на свій день народження, тіло сильно обгоріло.
«З Дніпра зателефонували тітці, слідча, що ваш син загинув, у нас співпадає ДНК 99.9%. Я казала: „Він мав бути в полоні, а ви кажете, що він загинув“. Вона сказала: „Всяке буває, а, може, їх кудись перевозили, тіло є в моргу вже пів року“», — розповіла двоюрідна сестра Назара Роксолана Макогін.
Попри сумніви матері, староста села Оксана Кухар зазначила, що останки не могли лишити непохованими.
«Мама ще тоді казала: „Якщо він живий, він знає, де його хата, і він повернеться“. Я не можу дозволити, якщо це дійсно він, щоб його кістки поховали десь у Харкові. Зустріч героя, прощання — все було, як у всіх героїв. Зустрічали багато, на колінах, родичі, однокласники», — сказала Оксана Кухар.
