Львівський бронетанковий завод виник у розпал Другої світової війни як пересувна ремонтна частина, що поверталa на фронт пошкоджені Т-34, і за вісім десятиліть перетворився на одне з ключових підприємств оборонної промисловості України. Сьогодні тут капітально ремонтують і модернізують танки Т-64 та Т-72, виготовляють броньовані пожежні машини, ремонтно-евакуаційну техніку та тактичну колісну машину «Дозор-Б». Завод входить до структури «Укроборонпрому», розташований на вулиці Стрийській у Львові й з 2014 року працює практично без пауз, виконуючи державні оборонні замовлення для Збройних сил України.
Перш ніж стати символом львівської промислової традиції, підприємство пройшло шлях від крихітної фронтової майстерні на двадцять п’ять механіків до заводу з повним циклом капітального ремонту бронетехніки. Його історія тісно переплетена з історією самої української армії — від танкових батальйонів Другої світової до бригад, що сьогодні відбивають повномасштабне вторгнення.
Народження в димі фронтових доріг
9 травня 1944 року Комітет оборони СРСР підписав наказ про створення Пересувного бронетанкового ремонтного заводу №17 — військової частини 33198. Місцем першого дислокування стала околиця Дарниці під Києвом, а завданням — якнайшвидше повернути на передову танки Т-34 та самохідні установки СУ-76, пошкоджені в боях. За перші місяці роботи через руки заводських механіків пройшло близько тисячі двохсот одиниць бойової техніки.
Керував колективом полковник Михайло Завалишин, досвідчений військовий інженер, який зумів організувати ремонт машин у польових умовах, маючи в розпорядженні лише трофейне німецьке обладнання. Просуваючись слідом за наступаючими радянськими військами, пересувний завод дійшов до околиць Львова і зупинився в районі Зубри, де згодом і закріпився на постійній основі. У 1946 році підприємство остаточно перебазувалося на вулицю Стрийську, 73, де колишні стайні поступилися місцем першим виробничим корпусам.
Золота доба: 1950–1980-ті роки
У 1950 році запрацював перший великий цех, і завод перейшов від польового ремонту до повноцінного капітального відновлення танків Т-54 та Т-55. Тут не просто лагодили техніку — розробляли власні стенди, крани та оснастку для демонтажно-монтажних робіт. Наступні три десятиліття стали періодом найактивнішого розвитку: на базі шасі Т-44, Т-54, Т-55 і згодом Т-72 у Львові збирали гусеничні пожежні машини ГПМ-54, броньовані тягачі БТС-4, мостоукладачі МТУ-20 та інженерні машини розмінування ІМР-2.
Частина цієї техніки навіть брала участь у військових парадах на Красній площі, а знімні башти списаних танків переобладнували на стаціонарні артилерійські позиції вздовж кордону. При заводі діяло ремісниче училище, яке з 1948 року готувало кадрових механіків і зварювальників — багато випускників пропрацювали на підприємстві по кілька десятиліть, формуючи ту виробничу школу, яка й сьогодні визначає якість львівського ремонту бронетехніки.
Незалежність, конверсія та випробування 1990-х
Розпад Радянського Союзу поставив завод перед новою реальністю: замовлення на ремонт танків Т-54, Т-55 і Т-62 різко скоротилися, і підприємству довелося освоювати цивільну продукцію. У цехах почали випускати гусеничні трактори ЛРМЗ-460 і ЛРМЗ-580, міські автобуси на базі шасі ЛіАЗ та мікроавтобуси на шасі «Газель». Одночасно освоїли литво деталей за пінополістирольними моделями та технологію термодруку металевих бирок — навички, які згодом стали в пригоді при виробництві запчастин для бронетехніки.
З 1995 року завод почав постачати продукцію на експорт, що дало змогу втримати виробничі потужності в найважчі роки економічної кризи. Водночас 2000-ті й 2010-ті роки супроводжувалися й менш приємними епізодами: кілька директорів підприємства змінювалися на тлі звинувачень у зриві виробничих планів та неефективному управлінні державним майном, а фінансові перевірки неодноразово фіксували порушення у витрачанні бюджетних коштів. Ці історії стали частиною ширшої дискусії про реформування державних оборонних підприємств України.
Сучасна спеціалізація: що виготовляють у цехах сьогодні
Після початку російської агресії у 2014 році пріоритети заводу остаточно змістилися назад до військової продукції. Основний напрям роботи — капітальний ремонт і модернізація танків Т-64 та Т-72, а також ремонт колісної і гусеничної техніки: БТР-60, БТР-80, БМП-1. Паралельно завод випускає роздавальні коробки для БТР-3 та БТР-4Е і освоює виробництво легкого броньованого транспортера «Дозор-Б».
Серед унікальних розробок підприємства — броньована ремонтно-евакуаційна машина «Зубр», створена на базі шасі танка Т-55, та її попередниця «Лев». Окрему нішу займає випуск броньованих пожежних машин ГПМ-72 і ГПМ-54 — Львівський бронетанковий залишається чи не єдиним виробником такої техніки в Україні, здатної гасити пожежі в умовах підвищеної небезпеки, куди звичайна пожежна машина під’їхати не може.
Нижче — порівняння основних типів техніки, які нині обслуговує чи виробляє завод, за призначенням і базовим шасі.
| Техніка | Базове шасі | Призначення |
|---|---|---|
| БРЕМ «Зубр» | Т-55 | Евакуація й ремонт пошкодженої техніки на полі бою |
| ГПМ-54 / ГПМ-72 | Т-54 / Т-72 | Пожежогасіння в умовах підвищеної небезпеки |
| «Дозор-Б» | Колісне шасі | Тактичне пересування та розвідка |
| Т-64, Т-72 (капремонт) | Власне шасі танка | Повернення бойових танків у стрій |
Джерело даних: матеріали Державного концерну «Укроборонпром», відкриті публікації профільних видань.
Внесок в оборону: від АТО до повномасштабної війни
З початком бойових дій на Донбасі у 2014 році завод перейшов у режим постійного виконання державних оборонних замовлень. Підприємство модернізувало десятки танків Т-64 і Т-72, відновило понад десять середніх броньованих тягачів БТС-4 з одночасним поліпшенням їхніх тактико-технічних характеристик, а щорічно передає військам техніку, обсяг якої порівнюють із повноцінним танковим батальйоном. Під час повномасштабного вторгнення 2022 року завод продовжив роботу навіть після ракетних ударів по об’єктах оборонної інфраструктури, зберігаючи багатозмінний графік виробництва.
За словами керівництва підприємства, робота будується навколо кількох паралельних державних контрактів на капітальний ремонт і модернізацію бронетанкового озброєння — це дає змогу заводу планувати завантаження цехів на рік наперед і утримувати колектив із кількох сотень фахівців, значна частина яких має вузьку технічну спеціалізацію, що напрацьовувалася десятиліттями.
Цікаві факти про Львівський бронетанковий завод
- Первісна назва підприємства — Пересувний бронетанковий ремонтний завод №17, і початково це була фронтова військова частина, а не стаціонарне підприємство.
- За перший рік роботи заводу через його руки пройшло близько 1200 одиниць бойової техніки, пошкодженої в боях Другої світової.
- Частина продукції заводу радянських часів — броньовані тягачі — брала участь у військових парадах на Красній площі в Москві.
- Завод — один з небагатьох виробників броньованих пожежних машин в Україні, здатних працювати в зонах підвищеної небезпеки.
- БРЕМ «Зубр», представлена у 2018 році, будується на шасі танка Т-55, який офіційно знято з озброєння ще на початку 1990-х.
Люди та колектив: хто тримає виробництво
За керівниками заводу — довга й непроста історія: одні директори йшли у відставку через зрив виробничих планів, інші — через судові справи щодо неефективних рішень і недекларованого майна. Останні роки підприємство очолює Віктор Андрощук, який пройшов на заводі шлях від головного механіка до директора і в минулому сам служив танкістом. Такий кадровий шлях типовий для галузі: керівники оборонних підприємств здебільшого виростають із власного виробництва, а не приходять ззовні.
Колектив заводу налічує кілька сотень працівників — зварювальників, механіків-складальників, інженерів-конструкторів і технологів. Багато хто з них працює на підприємстві не один десяток років, а окремі ветерани застали ще випуск народногосподарської техніки дев’яностих. Саме ця спадкоємність досвіду, а не лише обладнання, дозволяє заводу братися за складні завдання капітального ремонту, де ціна помилки вимірюється боєздатністю бойової машини.
Що далі: перспективи розвитку підприємства
Львівський бронетанковий входить до складу «Укроборонпрому», який останніми роками проходить реструктуризацію на кілька профільних підхолдингів — кожен матиме власну спеціалізацію замість універсальної структури концерну. Для заводу це означає можливість зосередитися саме на ремонті й модернізації бронетехніки без розпорошення на суміжні напрями, а керівництво концерну вже говорило про потенціал підприємства стати одним із лідерів галузі в Україні.
Попит на капітальний ремонт танків і бронемашин навряд чи скоротиться найближчими роками, а досвід, накопичений у цехах на Стрийській за вісім десятиліть, залишається ресурсом, який складно відтворити з нуля. Для Львова це підприємство — не лише робочі місця, а й частина міської промислової ідентичності, що пережила війну, розпад імперії та перехід до ринкової економіки, залишаючись при цьому вірною своєму первісному покликанню — повертати бойові машини у стрій.
