Олексій Сергійович Вертинський — легендарний український актор театру й кіно, чия енергія, пластика та неймовірна харизма вже майже півстоліття тримають глядачів у полоні. Народний артист України з 2015 року, він перетворив кожну сцену на майстер-клас емоційної глибини, де навіть епізодична роль стає незабутньою подією.
Від сумських підмостків і циркової естради до провідних ролей у Київському національному академічному Молодому театрі — шлях Вертинського сповнений випробувань, які загартували його як митця. Сотні театральних образів, понад сто кіноролей і постійний експеримент роблять його символом неперервної відданості українському мистецтву навіть у найскладніші часи.
У 2026 році, святкуючи 70-річчя, актор продовжує виходити на сцену по кілька разів на тиждень, доводячи, що справжній талант не старіє, а лише набирає нових барв і глибини.
Дитинство в Сумах: коріння майбутнього майстра
Олексій Сергійович Вертинський народився 2 січня 1956 року в Сумах, хоча деякі джерела вказують на село Токарі Сумського району. Він став наймолодшим у багатодітній родині Сергія Вертинського — поряд із двома сестрами Ганною та Надією і братом Миколою. Дитинство пройшло в атмосфері, де мистецтво вже лунало з ранніх років: шкільні вистави, перші виступи на підмостках Театру імені Щепкіна в Сумах.
Саме там, ще хлопчиком 10–11 років, Олексій відчув покликання. Провінційна сцена не просто розважала — вона формувала характер, вчила відчувати ритм глядацького подиху й точно влучати в емоцію. Армійська служба лише зміцнила цю стійкість, а перші професійні кроки в сумському театрі заклали фундамент майбутньої кар’єри.
Освіта в Москві та перші випробування
1980 року Вертинський закінчив Московське естрадно-циркове училище за фахом «артист розмовного жанру» на курсі Р. Рудіна. Циркова школа подарувала йому унікальну пластику — легкість рухів, яка й досі вирізняє його навіть у драматичних ролях. Паралельно з навчанням він уже виступав, поєднуючи практику з теорією.
Після випуску доля закинула його в далекі театри: Новосибірськ, Владивосток, Ужгород. Робота директором портового Будинку культури в Бухті Врангеля навчила не лише грати, а й організовувати людей, знаходити спільну мову з будь-ким. Ці роки стали справжньою школою життя — від провінційних сцен до концертного залу «Метрополітен Хол» у Києві.
Театральний злет у Молодому театрі
З 1997 року Олексій Сергійович — провідний актор Київського національного академічного Молодого театру. Саме тут розквітнув його талант. Моновистава «Синій автомобіль» Ярослава Стельмаха стала еталоном: за цю роль актор отримав премію «Київська пектораль» 1998 року, срібну медаль Академії мистецтв України 1999-го та гран-прі міжнародних фестивалів у Києві, Єревані, Ризі.
Вертинський грає Кхлестакова в «Ревізорі» вже понад десять років — і кожен спектакль народжується заново. Полоній у «Гамлеті», Шейлок у «Сатифакції», Сганарель у «Дон Жуані», Гарпагон у «Скупому» — список ролей вражає різноманітністю. Кожен образ актор наповнює власним досвідом, додаючи нюанси, які роблять персонажа живим і близьким глядачеві.
Кінематограф: епізоди, що стають легендами
Кіно дебютувало для Вертинського 1980 року в стрічці «Весільна ніч» Олександра Карпова. Справжній прорив стався наприкінці 1990-х — початку 2000-х: роль у фільмі «Схід — Захід» Режіса Варньє (номінант на «Оскар»), епізоди в «Дні народження Буржуя», «12 стільцях», «Інді», «Помаранчевому коханні». Загалом — понад 110 кінопроєктів, де навіть коротка поява запам’ятовується завдяки точній інтонації й живій пластиці.
Останні роки принесли ролі в «Казці старого мельника» (2020), «Домі Бобринських» (2022), «Свінгерах 2» та інших. Актор озвучував Мерліна в «Шреку Третьому» й Команданте в «Мадагаскарі 3» — його голос став знайомим мільйонам навіть без візуальної присутності.
Нагороди та визнання на державному рівні
| Рік | Нагорода | За що |
|---|---|---|
| 1998 | Премія «Київська пектораль» | Найкраща чоловіча роль у «Синьому автомобілі» |
| 1999 | Срібна медаль Академії мистецтв України | Вистава «Синій автомобіль» |
| 2013 | Премія «Київська пектораль» | Найкраща чоловіча роль у «Загадкових варіаціях» |
| 2015 | Народний артист України | Вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва |
| 2021 | Орден «За заслуги» III ступеня | Розвиток національної культури |
Джерела даних: офіційний сайт Київського національного академічного Молодого театру та Енциклопедія сучасної України.
Особисте життя: випробування й перемоги
Олексій Сергійович чотири рази був одружений. Останньою дружиною стала Тетяна, з якою вони виховали доньку Ксенію. Після її смерті актор зізнався, що жодних яскравих романів більше не було — усе найсильніше лишилося в минулому. Син Антон від попереднього шлюбу (сьогодні вже 40-річний) давно не спілкується з батьком, і Вертинський відкрито говорив про жаль із цього приводу в інтерв’ю 2025 року.
У червні 2022-го актор переніс складну операцію на серці. Донька Ксенія організувала збір коштів і підтримувала батька. За кілька місяців він уже повернувся на сцену — сцена стала для нього найкращими ліками. Під час повномасштабного вторгнення Вертинський залишився в Києві, продовжуючи грати й підтримувати ЗСУ благодійними акціями.
Цікаві факти про Олексія Вертинського
- Циркова пластика в драмі. Освіта в естрадно-цирковому училищі подарувала актору унікальну рухову виразність — навіть у статичних сценах він «танцює» на сцені, що робить образи особливо динамічними.
- Найдовший «Ревізор». Роль Хлестакова грає вже понад десятиліття, постійно додаючи нові деталі. Кожен спектакль — це свіжа імпровізація в рамках тексту.
- Голос для анімації. Озвучував Мерліна в «Шреку Третьому» та Команданте в «Мадагаскарі 3» — мільйони дітей знають його навіть не підозрюючи.
- Повернення після операції. Після важкого втручання на серці в 2022-му за кілька місяців знову на сцені, граючи по 5–6 вистав на тиждень.
- Безперервний пошук. У 70 років актор каже: «Я ще досі шукаю, експериментую» — і це відчувається в кожній новій ролі.
Сучасність: 70 років — і сцена як дихання
Сьогодні Олексій Сергійович залишається однією з найяскравіших зірок Молодого театру. Вистави «Потрібні брехуни!», «Скупий», «Синій автомобіль» збирають аншлаги. Він бере участь в антрепризах, знімається в нових проєктах і продовжує надихати молодих акторів своїм прикладом стійкості.
Його історія — це не просто біографія. Це живе свідчення того, як талант, поєднаний із невгамовною енергією й любов’ю до глядача, перемагає будь-які обставини. Вертинський не просто грає ролі — він проживає їх, даруючи нам частинку своєї душі щоразу, коли піднімається завіса.
