Веселка вражає красою на Землі, поєднуючи сонячне світло з краплями води. Та астрофізики переконані: подібні оптичні дива можливі й на інших небесних тілах. Вони лише набувають незвичайних форм через відмінні умови.
Інопланетні аналоги на Титані та Венері
На Землі веселка народжується від заломлення, відбиття та дисперсії світла в краплях води. “Рідина неймовірно важлива”, – пояснює доктор Альфредо Карпінеті.
Титан, супутник Сатурна, вирізняється річками й дощами з метану та етану. Метан прозорий, тож веселки можливі. Проте густа атмосфера блокує видиме світло. Сонце посилає туди лише інфрачервоне. “Титан має вуглеводневий дощ, і це чудово, оскільки метан прозорий. Атмосфера Титана непрозора для видимого світла, тому туди потрапляє лише інфрачервоне світло від Сонця”, – зазначає вчений. Виникають “невидимі веселки”, доступні лише приладам.
Над Енцеладом, ще одним супутником Сатурна, фіксували кольорові смуги. На Венері та екзопланетах бачили “глорії” – ефект розсіювання світла краплями назад до джерела. Це відрізняється від земної веселки, де світло заломлюється всередині краплі.
Екзопланети, чорні діри та майбутні місії
На екзопланеті WASP-76b, “гарячому Юпітері” у сузір’ї Риб, виявили глорію. Доктор Олів’є Деманжон, автор відкриття, згадує: “Я брав участь у першому виявленні асиметричного світла, що надходить від цієї дивної планети – і відтоді мені було дуже цікаво дізнатися причину. Але коли ця особливість з’явилася в даних, це було таке особливе відчуття – особливе задоволення, яке трапляється не щодня”.
Біля надмасивних чорних дір рентгенівське світло заломлюється в газі, створюючи “рентгенівські веселки”.
Чому земна веселка має сім кольорів? Сонячне світло диспергується в краплях. Червоний має найдовшу хвилю, фіолетовий – найкоротшу. Спектр безперервний, але Ньютон виділив сім за аналогією з нотами.
Місія NASA Dragonfly полетить на Титан не раніше 2028 року, прибуде в 2030-х. Дрон-вертоліт вивчить атмосферу та метанові краплі. Спектрометри можуть зафіксувати невидимі веселки в інфрачервоному діапазоні.
