Воєнний стан в Україні діє безперервно вже понад чотири роки — з 5:30 24 лютого 2022 року. Це особливий правовий режим, запроваджений у відповідь на широкомасштабну збройну агресію Російської Федерації, який надає органам влади, військовому командуванню та адміністраціям розширені повноваження для відсічі загрози та забезпечення національної безпеки. У червні 2026 року режим продовжено черговий раз — до 5:30 2 серпня 2026 року згідно з Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026, затвердженим Верховною Радою.
За цей час воєнний стан став не абстрактною нормою, а реальним інструментом, що впливає на працю, пересування, бізнес, медіа та повсякденні рішення мільйонів людей. Він дозволяє гнучко реагувати на виклики фронту та тилу, водночас зберігаючи судовий контроль і фундаментальні права, які не підлягають обмеженню навіть у найскладніших умовах. Громадяни навчилися жити в цих рамках: хтось адаптував бізнес під нові правила, хтось знайшов способи підтримувати близьких на фронті, а суспільство загалом продемонструвало стійкість, якої мало хто очікував на початку 2022 року.
Правова основа режиму закріплена в Конституції України (стаття 64) та Законі України «Про правовий режим воєнного стану» від 2015 року. Указ Президента детально описує, які саме права тимчасово обмежуються і які заходи можна застосовувати. Важливо, що всі обмеження мають бути пропорційними загрозі, чітко обмеженими в часі та підлягають судовому оскарженню. Це не «надзвичайний стан довічно», а інструмент, який продовжується лише за потреби оборони.
Правова природа та визначення військового стану
Воєнний стан — це не просто формальність і не «стан війни» в конституційному сенсі. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», це особливий правовий режим, що вводиться в усій Україні або в окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності або територіальній цілісності.
Режим надає військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування додаткові повноваження для відвернення загрози, відсічі агресії та забезпечення безпеки. Одночасно він дозволяє тимчасово обмежувати окремі конституційні права і свободи людини (статті 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції), але ніколи — право на життя, заборону катувань, презумпцію невинуватості чи право на справедливий суд.
Указ Президента обов’язково містить вичерпний перелік обмежень та заходів. Президент вносить указ на розгляд Верховної Ради, яка його затверджує законом. Саме так відбувалося кожне з понад двадцяти продовжень з 2022 року. Режим не скасовує діяльність Президента, парламенту, уряду, судів чи правоохоронних органів — їхні повноваження зберігаються повністю.
Хронологія: чотири роки безперервної дії
24 лютого 2022 року о 5:30 воєнний стан ввели на 30 діб Указом Президента № 64/2022. Відтоді його продовжували кожні 90 днів — спочатку коротшими періодами, згодом чітко на 90 діб. Станом на червень 2026 року режим діє вже вісімнадцятий або дев’ятнадцятий період поспіль.
Ось ключові етапи останнього часу (повна хронологія налічує понад двадцять продовжень):
| Період | Початок | Закінчення | Нормативний акт |
|---|---|---|---|
| 2025–2026 (11-й) | 05.11.2025 05:30 | 03.02.2026 05:30 | Указ №793/2025, Закон №4643-IX |
| 2026 (12-й) | 03.02.2026 05:30 | 04.05.2026 05:30 | Указ №40/2026, Закон №4757-IX |
| 2026 (13-й) | 04.05.2026 05:30 | 02.08.2026 05:30 | Указ №342/2026, Закон №4857-IX |
Кожне продовження відбувається за однією схемою: РНБО пропонує, Президент видає указ, Верховна Рада затверджує законом. Це гарантує демократичний контроль навіть у воєнний час. Загальна мобілізація, як правило, продовжується разом із воєнним станом — це два взаємопов’язані, але різні правові режими.
Обмеження прав і свобод: що реально змінюється
Найчастіше громадяни запитують саме про це. Під час воєнного стану можуть обмежуватися свобода пересування, право на мирні зібрання, недоторканність житла, таємниця кореспонденції, право на працю в певних аспектах та деякі інші. Однак ці обмеження не є тотальними і не скасовують базові гарантії.
На практиці це виглядає так: на блокпостах перевіряють документи, у прифронтових областях військові адміністрації можуть вводити комендантську годину (зазвичай з 00:00 до 05:00 або в інші години залежно від ситуації). Масові заходи потребують погодження, якщо є загроза безпеці. Роботодавці отримали право змінювати умови праці, встановлювати довший робочий день (до 60 годин на тиждень у критичних випадках) та переносити відпустки — усе це регулює спеціальний Закон № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Важливо: право на життя, заборона катувань, право на справедливий суд, презумпція невинуватості та багато інших фундаментальних прав залишаються недоторканними. Будь-яке обмеження можна оскаржити в суді. За чотири роки судова практика сформувала чіткі підходи: обмеження мають бути обґрунтованими, тимчасовими та мінімально необхідними.
Вплив на повсякденне життя, роботу та бізнес
Багато хто звик до нових правил і навіть не помічає їх щодня. Трудові договори продовжують діяти, але роботодавець може перевести працівника на іншу роботу без згоди на строк до одного місяця, якщо це необхідно для відсічі агресії. Жінки з дітьми до 14 років або з дітьми з інвалідністю мають додаткові гарантії — їх не можна залучати до нічних робіт чи відряджень без згоди.
Бізнес адаптувався: компанії з оборонного сектору отримали спрощені процедури закупівель, багато підприємств перейшли на бронювання працівників. Водночас зросла відповідальність за невиконання оборонних замовлень. Для звичайних ФОПів та найманих працівників головна зміна — гнучкість графіка та можливість призупинення дії трудового договору у разі неможливості виконання роботи через бойові дії.
Пересування країною вільне, але з урахуванням повітряних тривог та блокпостів у прифронтових зонах. Виїзд чоловіків призовного віку за кордон регулюється не воєнним станом безпосередньо, а правилами військового обліку та мобілізації — це важливе розрізнення, яке часто плутають.
Військові адміністрації: нова управлінська реальність
В окремих областях та районах створені військові адміністрації — це тимчасові органи, які об’єднують цивільну владу та військове управління. Вони діють у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях та в деяких прифронтових районах інших регіонів.
Голови адміністрацій призначаються Президентом і мають широкі повноваження: від координації оборонних заходів до вирішення питань життєзабезпечення населення. У багатьох випадках вони ефективніше взаємодіють з військовими частинами та волонтерами, ніж звичайні органи місцевого самоврядування в умовах постійних обстрілів. Коли загроза мине, ці адміністрації будуть ліквідовані, а повноваження повернуться до цивільних органів.
Цікаві факти про військовий стан в Україні
- Перше введення у 2018 році. Воєнний стан уже вводили на 30 днів у десяти областях після інциденту в Керченській протоці. Тоді це був превентивний захід, а не відповідь на повномасштабну війну. Досвід 2018 року частково вплинув на процедури 2022 року.
- Понад 19 продовжень за чотири роки. Кожне — це окреме рішення РНБО, Президента та Верховної Ради. Така регулярність стала рутиною, але водночас гарантією, що режим не перетвориться на постійний.
- Сповіщення ООН про відступ від міжнародних зобов’язань. Україна офіційно повідомила Генерального секретаря ООН про тимчасові відступи від Міжнародного пакту про громадянські та політичні права — це стандартна процедура для країн, які перебувають у стані збройного конфлікту.
- Вибори відкладені на весь період. Конституція прямо забороняє проводити вибори Президента, Верховної Ради та місцевих рад під час воєнного стану. Це один із найважливіших запобіжників, щоб не створювати додаткову нестабільність.
- Трудовий кодекс частково «заморожений». Спеціальний закон № 2136-IX змінив правила гри для мільйонів працівників: відпустки можна переносити, а в критичних ситуаціях — залучати до робіт без згоди. Після скасування воєнного стану ці норми поступово втратять чинність.
- Реквізиція майна з компенсацією. Військове командування може вилучати транспорт чи майно для потреб оборони, але власник має право на відшкодування вартості. Це не конфіскація, а тимчасова міра з подальшою компенсацією.
Найважливіше, що воєнний стан — це не покарання для громадян, а інструмент захисту держави, який діє рівно стільки, скільки триває загроза.
Як суспільство адаптувалося за чотири роки
Суспільство не просто «перетерпіло» воєнний стан — воно його освоїло. Волонтерські мережі, які виникли в перші тижні, стали частиною оборонної системи. Бізнес навчився працювати в умовах невизначеності: хтось перейшов на виробництво для ЗСУ, хтось зберіг робочі місця завдяки бронюванню.
Культура та мистецтво теж знайшли своє місце: концерти під тривогу, онлайн-виставки, фронтові театри. Люди навчилися планувати життя «на три місяці вперед» — саме стільки триває черговий період воєнного стану. Це формує нову звичку — жити в режимі постійної готовності, але без паніки.
Правова система також еволюціонувала. Судді навчилися швидко розглядати справи, пов’язані з воєнним станом. Адвокати створили цілі практики захисту прав у нових умовах. Держава регулярно оновлює переліки обмежень — і це теж ознака того, що режим не застиг у статичній формі.
У практиці останніх років чітко видно: чим довше діє режим, тим точніше він «підлаштовується» під реальні потреби оборони та життя тилу.
Кожен новий указ про продовження — це не просто формальність. Це сигнал, що країна досі захищається, і водночас нагадування, що перемога та повернення до повноцінного мирного життя залишаються головною метою. Воєнний стан в Україні 2026 року — це жива історія стійкості, яка триває.
