Наталія Вітренко, колись гучна голосинка лівого флангу української політики, наразі тихо оселилася в серці Києва, у своїй старій депутатській квартирі в центрі міста. Станом на початок 2026 року вона не з’являється на мітингах чи в ефірах, а радше прогулюється вулицями столиці поряд з чоловіком, уникаючи камер і гамору минулих часів. Повернення з тривалої відсутності стало несподіванкою для багатьох, хто пам’ятає її як запеклу борця за “совєтський рай”.
Її щодення спокійне, як осінній парк на Подолі: приватні прогулянки, судові справи за дрібні штрафи від НАЗК і повна відсутність політичної активності. Заборонена ПСПУ залишилася в минулому, а сама Вітренко, попри проросійське минуле, не втекла до Москви остаточно, обравши статус “внутрішньої емігрантки”. Сім’я розійшлася в поглядах – син Юрій, екс-голова “Нафтогазу”, публічно відмежувався, – але з вірним Марченком вона тримається разом.
Ця жінка, народжена в Києві ще за сталінських часів, пройшла шлях від науковиці до сепаратистки в очах критиків, і її нинішнє життя в столиці – це тихий фінал бурхливої драми, де змішалися соціалізм, скандали та виживання в новій реальності.
Київські вулиці, що пам’ятають гучні мітинги 90-х, нещодавно знову побачили знайому силует – Наталію Вітренко, докторку економічних наук і засновницю Прогресивної соціалістичної партії України. Липень 2025-го приніс сенсацію: її зафіксували біля Печерського суду, поруч із Головним слідчим управлінням Нацполіції. Змінилася до невпізнаваності, зморшкувата, але вперта, вона йшла під руку з давнім соратником Володимиром Марченком. Ті кадри розлетілися інтернетом, ніби спалах з минулого.
Але що робить ця жінка, яку колись називали “українським Жириновським у спідниці”, в центрі Києва? Не агітує за союз з Росією, не лає НАТО – просто живе. За даними на січень 2026-го, її адреса – та сама квартира в історичному центрі, отримана ще за депутатські часи. Ніяких мітингів, жодних інтерв’ю. Вітренко обрала статус пенсіонерки, ховаючись від софітів у тіні хмарочосів столиці.
Київське дитинство: від відмінниці до ленінської стипендіатки
Наталія Михайлівна Дубинська – так її кликали до шлюбу – з’явилася на світ 28 грудня 1951-го в Києві, у ті роки, коли місто дихало радянським оптимізмом. Школу №37 закінчила з відзнакою, вступила до Київського інституту народного господарства на обліковий факультет. Ленінська стипендія, комсомольські посади, перемоги в наукових конкурсах – юна Наталя летіла, як ракета в космос Гагаріна.
Аспірантура, кандидатська дисертація 1977-го про регіональні проблеми соціальної інфраструктури, докторська 1994-го – кар’єра науковиці розквітла в стінах КІНГу, нинішнього КНЕУ. Доцент кафедри статистики, академік Академії економічної кібернетики. Член КПРС з 1974-го, вона вірила в соціалізм, як у святе писання. Ті роки сформували її: Київ став не просто домом, а ідеалом “радянської батьківщини”.
Розпад СРСР 1991-го став для неї трагедією. У доповіді в Академії наук вона захищала “соціалістичний вибір”, а в газеті “Правда України” писала: “Комуністична ідея: чи не рано відспівуєте?”. Це був сигнал – з науковців у політикині.
Народження ПСПУ: від розколу СПУ до парламентської фракції
1994-й: перші кроки в Раді від Соціалістичної партії України. Наталя виграє мажоритарку з 66% голосів, але розчарування в Морозі – через визнання приватної власності та двомовність – штовхає на бунт. Виключена з СПУ 1996-го, засновує Прогресивну соціалістичну партію України 20 квітня того ж року. Гасла? Захист пенсійників, проти приватизації, за союз з Росією.
Тріумф 1998-го: ПСПУ набирає 4,04%, Вітренко веде фракцію в парламенті. Енергійна, гнівна, з червоним волоссям і гострим язиком – вона стає зіркою. Але внутрішні чвари руйнують усе: фракція розпадається 2000-го. Попри це, президентські 1999-го приносять 11% у другому турі – четверте місце, сенсація!
Щоб наочно показати її електоральний шлях, ось ключові вибори. Перед таблицею варто зазначити: цифри ілюструють, як популярність падала з роками, відображаючи зміну настроїв українців.
| Рік | Тип виборів | Результат ПСПУ/Вітренко | Місце |
|---|---|---|---|
| 1994 | ВР (мажоритарка) | 66% | Перемога |
| 1998 | ВР (пропорційно) | 4,04% | Пройшли бар’єр |
| 1999 | Президентські | 11% (2 тур) | 4-е |
| 2004 | Президентські | 1,97% | 5-е |
| 2006 | ВР (блок) | Не подолали 3% | Поза парламентом |
Дані з uk.wikipedia.org та slovoidilo.ua. Таблиця підкреслює пік у 1999-му, коли Вітренко ловила хвилю ностальгії за СРСР. Після – спад, як осіннє листя.
Замах, Янукович і поворот до “русского мира”
2 жовтня 1999-го в Кривому Розі – замах: дві гранати, 45 поранених. Вітренко дивом виживає, але параноя міцнішає. 2004-го балотується в президенти, набирає 2%, підтримує Януковича. Помаранчева революція – “переворот”, НАТО – “ворог”. 2014-й: “референдум” у Слов’янську, фінансування з Росії (СБУ фіксує перекази). Еміграція до Москви, виступи на RT, звинувачення Заходу у війні.
Партія заборонена 2022-го за проросійську агітацію. Вітренко зникає з радару, але не назавжди: липень 2025-го повертає її в Київ. Чому не залишилася в РФ? Вік, 74 роки, чи надія на спокій удома?
Де зараз Наталія Вітренко: центр Києва як острівець спокою
Січень 2026-го: квартира в центрі Києва, прогулянки Хрещатиком, жодних постів у соцмережах. Сайт vitrenko.org заблоковано, Instagram-фейки з 25 фоловерами – не її. Вона – тінь колишньої себе, уникає преси. Infotrust.com.ua пише: “приватна особа-пенсіонерка”. Не колаборує, не агітує – просто існує.
Київ для неї – як стара любов: болісна, але рідна. Попри кримінальні справи 2014-го за сепаратизм (держзрада, податки), вироку немає. Вік і відсутність прямих дій під час окупації грають роль. Де зараз Наталія Вітренко? У серці України, на відстані кидка від СБУ.
Суд з НАЗК: бій за 5100 гривень
Єдина активність – суди. НАЗК оштрафувало на 5100 грн за неподання звітів ПСПУ (2024-й). Печерський суд, ігнор журналістів: “Не коментую”. Раніше – конфіскація 42 тис. партвнесків. Баталії тягнуться, ніби партизанська війна, але ставки дрібні. Це її спосіб триматись за минуле.
Результат 2026-го невідомий, але Вітренко стійка, як бетонна стіна. Такі справи нагадують: держава не забула, але й не душить.
Сім’я: розкол і вірність
Шлюб з Юрієм Вітренком розпався через політику. Донька Ольга – помічниця в Раді, член ПСПУ, мати онука Михайла. Син Юрій – зірка “Нафтогазу” до 2022-го, проєвропейський, відрікся: “Багато зрозумів на маминому мітингу з бабусями”. Сестра в Москві, брат помер 1986-го. З Марченком – нерозлучні, “номер два” у партії, рука об руку в Києві.
Сім’я – її якір. Попри розбрат, кров не вода.
Цікаві факти про Наталію Вітренко
- Прізвисько “Конотопська відьма” – від політичних опонентів за гострий язик і стиль.
- У 2006-му в інтерв’ю BBC: “Я російською мовою бачу сни!” – символ її ідентичності.
- Фінансування від “Макса” Курочкіна – кримінал підтвердив, вона заперечила.
- Підтримка Сирії й Куби з Москви – блогувала проти “американських імперіалістів”.
- 74 роки в 2026-му, але енергія бійця: суди веде сама, без адвокатів.
Ці перлини з її біо показують: Вітренко – не просто політикиня, а феномен. Її історія – дзеркало епохи, де ностальгія зіткнулася з реальністю. А Київ тримає її, як магніт, не відпускаючи в забуття.
