Десантно-штурмові війська України — це окремий рід військ Збройних сил, побудований на трьох речах: швидкості розгортання, автономності дій та готовності діяти там, куди інші підрозділи заходять останніми. У 2026 році до їхнього складу входять п’ять десантно-штурмових бригад, чотири аеромобільні бригади, одна повітрянодесантна бригада та дві артилерійські бригади, об’єднані під командуванням оперативного рівня, підпорядкованим Генеральному штабу.
Шлях цих військ почався ще в перші дні незалежності, коли на базі радянських повітрянодесантних частин, що залишилися на території країни, формувалися перші аеромобільні бригади. За тридцять із гаком років назва змінювалася тричі, структура — не менше десятка разів, але суть залишилася незмінною: це підрозділи вертикального охоплення противника, здатні висадитися в тилу, захопити ключовий об’єкт і втримати його до підходу основних сил.
Від оборони Києва в перші тижні повномасштабного вторгнення до контрнаступів на Харківщині й Херсонщині, а тепер і до боїв на Олександрівському напрямку — десантники стали одним із символів того, що лінія фронту тримається саме завдяки готовності йти вперед, коли статистика підказує зворотне.
Що таке ДШВ і чому це не просто піхота з парашутами
Плутанина навколо ДШВ виникає регулярно: цивільна людина чує «десантники» і уявляє масовий парашутний десант часів Другої світової. Реальність куди прагматичніша. Десантно-штурмові війська визначені як окремий рід військ, призначений для швидкого розгортання з метою прикриття окремих напрямків, ведення наступальних дій та охоплення противника повітрям із подальшими бойовими діями в його тилу.
Ключова відмінність від звичайної механізованої піхоти — мобільність без важкого броньованого «якоря». Бригади ДШВ здатні перекидатися гвинтокрилами, автомобільною технікою чи навіть пішим порядком на значні відстані за короткий час, зберігаючи при цьому боєздатність малими автономними групами. Саме тому їх найчастіше кидають на найгарячіші ділянки — там, де потрібна не маса техніки, а швидкість реакції та здатність триматися без постійного забезпечення.
З 2015 року п’ять аеромобільних бригад отримали танкові роти — переважно на танках Т-80, обраних через газотурбінний двигун, що дає перевагу в швидкості й маневреності порівняно з дизельним Т-64. Це перетворило суто аеромобільні частини на десантно-штурмові в повному сенсі слова: піхота, здатна діяти під прикриттям власної броні, а не лише розраховувати на підтримку сусідніх підрозділів.
Тернистий шлях становлення: від радянської спадщини до окремого роду військ
1 січня 1992 року на базі частин повітрянодесантних військ СРСР, що дислокувалися в Україні, виникли перші аеромобільні з’єднання новоствореної армії молодої держави. Складна соціально-економічна ситуація 1990-х диктувала свої умови: у 1997 році затвердили державну програму переходу на бригадно-батальйонну структуру, що у 2003 році призвело до розформування 1-ї аеромобільної дивізії та народження 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Того ж десятиліття 95-та окрема аеромобільна бригада отримала власну історію, що почалася 12 грудня 1992 року зі створення навчального центру підготовки молодших спеціалістів у Сумах.
27 липня 2012 року аеромобільні війська перейменували на Високомобільні десантні війська — фактично відновили радянську абревіатуру ВДВ, хоч і з новим змістом. 16 червня 2016 року Верховна Рада ухвалила закон, яким остаточно визначила Високомобільні десантні війська окремим родом військ Збройних сил, а не структурним підрозділом Сухопутних військ, як було раніше. Крапку в перейменуваннях поставив закон від 5 квітня 2018 року: війська отримали нинішню назву — Десантно-штурмові.
Кожен етап цієї трансформації супроводжувався не косметичними змінами таблички на воротах частини, а реальним переозброєнням і зміною доктрини застосування. У червні 2017 року, вперше після відновлення незалежності, підрозділи 95-ї бригади провели навчання з форсування Дніпра з веденням вогню реактивною артилерією прямо з поромів — демонстрація того, що війська готувалися не до параду, а до реальних завдань форсування водних перешкод під вогнем.
Структура ДШВ у 2026 році: хто входить до складу
Станом на 2026 рік командування ДШВ об’єднує кілька типів бригад, кожна з яких має власну спеціалізацію та бойову історію. Нижче — орієнтовний перелік ключових з’єднань і підрозділів забезпечення, що складають кістяк роду військ.
| Тип з’єднання | Приклади бригад | Особливість застосування |
|---|---|---|
| Десантно-штурмові бригади | 95-та окрема десантно-штурмова Поліська, 78-ма окрема десантно-штурмова | Штурмові дії, утримання найскладніших ділянок фронту |
| Аеромобільні бригади | 46-та окрема аеромобільна Подільська, 71-ша окрема аеромобільна, 77-ма окрема аеромобільна Наддніпрянська | Швидке перекидання, дії в оперативному тилу |
| Повітрянодесантна бригада | 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська | Парашутна підготовка, десантування |
| Артилерійські бригади | 148-ма окрема артилерійська | Вогнева підтримка десантних операцій |
| Забезпечення й розвідка | 132-й окремий розвідувальний батальйон, батальйони БПЛА, 199-й навчальний центр | Розвідка, підготовка новобранців, робота з дронами |
Джерело даних: Міністерство оборони України, офіційний сайт Командування ДШВ.
Окремо варто згадати 7-й корпус швидкого реагування, до якого об’єднано частину цих бригад — формат, що дозволяє координувати кілька з’єднань під єдиним оперативним керівництвом замість розрізненого підпорядкування різним напрямкам. 199-й навчальний центр готує новобранців за програмами, що включають стрибки з парашутом, міські бої та роботу з безпілотними системами — тобто набір навичок, розрахований на реалії саме цієї війни, а не підручникову класику.
Як готують десантника: від відбору до першого стрибка
Служба в ДШВ починається не з парашута, а з фізичних і психологічних тестів, які відсіюють значну частину кандидатів ще до присяги. Далі — базова піхотна підготовка, тактика малих груп, робота з озброєнням, і лише після цього — власне повітряно-десантна школа, де вчать укладати парашут, правильно приземлятися і діяти одразу після десантування, коли орієнтація в просторі ще не відновилася повністю.
Для тих, хто планує службу саме в цьому роді військ, корисно тримати перед очима короткий орієнтир готовності:
- фізична витривалість — марш-кидки з навантаженням, силові нормативи, а не разові рекорди;
- стійкість до стресу — здатність приймати рішення в умовах дефіциту часу та інформації;
- базові навички роботи зі зброєю та тактичної медицини ще до зарахування підвищують шанси пройти відбір швидше;
- готовність до автономних дій — уміння діяти малою групою без постійного зв’язку зі штабом;
- розуміння, що сучасний десант — це так само й дрони, розвідка, робота з БПЛА, а не лише стрибок і штурм.
За матеріалами командування, 199-й навчальний центр останніми роками суттєво розширив блок підготовки з протидії дронам та роботи з розвідувальними безпілотниками — відповідь на те, як змінилося поле бою за останні кілька років. Міські бої також винесені в окремий модуль, оскільки штурмові операції все частіше точаться саме в забудові, а не у відкритому полі.
Бойовий шлях 2022–2026 років: від оборони Києва до Олександрівського напрямку
Перші тижні повномасштабного вторгнення показали, наскільки критичною виявилася швидкість реагування, закладена в саму доктрину ДШВ. Підрозділи, здатні перекидатися між напрямками за лічені години, стали одним із факторів, що не дали противнику розвинути початковий наступ на столицю. Далі були контрнаступальні операції на Харківщині восени 2022-го та на Херсонщині — епізоди, де саме мобільність і автономність малих груп дозволяли швидко закріплюватися на звільнених рубежах.
У 2026 році угруповання ДШВ бере активну участь у боях на Олександрівському напрямку, де впродовж кількох місяців вдалося відновити контроль над сотнями квадратних кілометрів території — результат, що вимагав не лише хоробрості окремих штурмових груп, а й злагодженої роботи артилерії, розвідки та підрозділів БПЛА в єдиній системі.
Показовим є приклад 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади, яку на початку 2026 року терміново перекинули під Запоріжжя, а вже в березні її підрозділи взяли під контроль населений пункт Березове в Дніпропетровській області. Так само 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада у складі 7-го корпусу ДШВ тривалий час утримувала позиції в районі Покровська — одного з найважчих напрямків фронту останніх років.
У нашій практиці спілкування з ветеранами й чинними бійцями ДШВ незмінно спливає одна деталь: сучасний штурм — це вже не лише піхота під прикриттям артилерії, а щільна взаємодія з розвідувальними та ударними дронами, які «ведуть» групу від вихідної позиції до об’єкта захоплення. Без цієї синхронізації навіть найпідготовленіша штурмова група ризикує втратити темп ще на підході.
Поширені міфи про десантно-штурмові війська
Навколо ДШВ склалося чимало уявлень, які мають мало спільного з реальною організацією служби. Розвінчання найпоширеніших із них допомагає точніше зрозуміти, чим ці війська є насправді.
- «Десантник — це той, хто стрибає з парашутом у кожній операції». Насправді парашутне десантування — рідкісний і вкрай ризикований формат, застосовний в обмеженому колі сценаріїв. Абсолютна більшість бойових завдань виконується наземним чи гвинтокрилим способом перекидання.
- «ДШВ і морська піхота — це одне й те саме». Це окремі роди військ із різним підпорядкуванням, доктриною застосування та історією формування; плутанина виникає через схожість завдань штурмового характеру.
- «Танкові роти в бригадах ДШВ роблять їх важкою бронетехнікою». Танкова рота підсилює бригаду, але не змінює її суті — це й далі мобільна піхота з обмеженою кількістю броньованої підтримки, а не танковий підрозділ у класичному розумінні.
- «Служба в ДШВ підходить лише фізично ідеальним новобранцям без винятку». Відбір справді жорсткий, проте сучасні бригади дедалі більше потребують операторів дронів, розвідників та технічних спеціалістів, чиї фізичні нормативи не обов’язково відповідають еталону штурмовика.
Питання, які найчастіше ставлять про ДШВ
Чим ДШВ відрізняються від звичайної піхоти Сухопутних військ? Головна різниця — у мобільності й автономності: підрозділи ДШВ готують саме для швидкого розгортання та дій в оперативному тилу противника, тоді як механізована піхота більше орієнтована на утримання позицій за підтримки важкої техніки.
Чи можна потрапити в ДШВ за контрактом без попереднього досвіду служби? Так, набір ведеться і серед цивільних кандидатів, які проходять базову підготовку в навчальному центрі перед направленням до бойової бригади.
Яке професійне свято в ДШВ і чому саме ця дата? День Десантно-штурмових військ відзначають 21 листопада — дата закріпилася після ребрендингу роду військ і символізує оновлену ідентичність, відмінну від радянського свята ВДВ 2 серпня.
Чи входять підрозділи БПЛА до складу ДШВ окремо від бригад? Так, окрім штатних розвідувальних елементів усередині бригад, у структурі є окремі батальйони безпілотних систем, які підсилюють штурмові й розвідувальні завдання.
Чи змінилася структура ДШВ через повномасштабну війну? Істотно: з’явилися нові бригади, посилилися підрозділи БПЛА та розвідки, а навчальні програми переорієнтувалися на реалії позиційної й дронової війни замість класичних десантних сценаріїв.
Символіка та традиції: чому «блакитні берети» досі мають вагу
Тілесно-блакитний берет і тільник — атрибути, успадковані від радянських повітрянодесантних військ, але з роками вони наповнилися власним, українським змістом. Гасло «Ніхто, крім нас» трансформувалося в сучасніші формулювання на кшталт «Завжди перші», що краще відображає доктрину швидкого реагування, а не лише романтику десантування.
За моїм досвідом спостереження за церемоніями прийняття присяги в частинах ДШВ, символіка тут виконує не декоративну, а цілком практичну функцію: вона формує корпоративну ідентичність підрозділу, де новобранець швидко засвоює — тут не прийнято залишати товариша чи позицію без наказу. Це особливо важливо для роду військ, що регулярно діє малими автономними групами без щільного контролю зверху.
Чого очікувати після зарахування: короткий чек-лист для новобранця
Для тих, хто розглядає службу в ДШВ як свідомий вибір, а не спонтанне рішення, варто заздалегідь звірити очікування з реальністю служби.
- Готовність до фізичних навантажень вище середнього піхотного стандарту — це базова вимога, а не бонус.
- Розуміння, що частина завдань виконуватиметься в умовах обмеженого зв’язку зі штабом.
- Психологічна підготовка до автономних дій малою групою, коли рішення доводиться приймати на місці.
- Базові технічні навички стають перевагою — від роботи з дронами до польової медицини.
- Прийняття того, що штурмові бригади традиційно перекидають на найгарячіші ділянки фронту першими.
Цей перелік не претендує на вичерпність, але дає реалістичну картину, яка суттєво відрізняється від романтизованого образу десантника з фільмів. Служба в ДШВ — це передусім системна робота в команді, де індивідуальна хоробрість має сенс лише в поєднанні зі злагодженістю всього підрозділу.
Десантно-штурмові війська продовжують змінюватися разом із самою війною: більше уваги дронам, тісніша координація з артилерією та розвідкою, нові бригади в структурі корпусу швидкого реагування. Але базовий принцип, закладений ще тридцять років тому при формуванні перших аеромобільних частин, лишається незмінним — це підрозділи, які йдуть першими там, де іншим здається, що пройти неможливо.
