Ще донедавна абревіатура НАУ звучала в Києві так само звично, як «Хрещатик» чи «Аеропорт Бориспіль» — але вступна кампанія 2026 року проходить уже під іншою вивіскою. Заклад, заснований у серпні 1933 року на базі авіаційного факультету Київського політехнічного інституту, у листопаді 2024-го отримав нову офіційну назву — Київський авіаційний інститут, а на початку 2026-го став Національним університетом «Київський авіаційний інститут» (скорочено КАІ).
Тим, хто шукає інформацію саме за старою назвою, варто розуміти: юридично Національного авіаційного університету як окремої юридичної особи більше не існує — його правонаступником є КАІ, а частина функцій, пов’язаних з льотною підготовкою, перейшла до Української державної льотної академії в Кропивницькому. У статті ми розберемо, звідки взявся цей заклад, чим він живе сьогодні, які факультети та гуртожитки чекають на абітурієнтів і чому плутанина в назвах не заважає йому лишатися одним із головних технічних вишів країни.
Від авіагуртка на Політехнічній до окремого інституту
Коріння університету сягає 1905 року, коли в стінах Київського політехнічного інституту виникла повітроплавальна секція — гурток ентузіастів, які мріяли підняти в небо власні конструкції. З цього захоплення виросла ціла школа: саме тут працювали піонери вітчизняного літакобудування, і саме тут у 1931 році на базі механіко-машинобудівного факультету КПІ сформувався окремий авіаційний факультет.
Два роки потому, 25 серпня 1933-го, факультет відокремився й перетворився на самостійний навчальний заклад — Київський авіаційний інститут. Подальша історія — це низка перейменувань, кожне з яких відображало новий етап розвитку галузі: у 1947 році заклад стає Київським інститутом цивільного повітряного флоту, у 1965-му — Київським інститутом інженерів цивільної авіації, у 1994-му — Київським міжнародним університетом цивільної авіації. Крапку в цьому ланцюжку на понад два десятиліття поставив Указ Президента України від вересня 2000 року, яким закладу надали статус національного і нову назву — Національний авіаційний університет.
За моїм досвідом спілкування з випускниками різних років, саме назва «НАУ» встигла настільки вкоренитися в побуті киян, що навіть після офіційного перейменування 2024 року багато хто продовжує називати кампус на проспекті Любомира Гузара «авіаційним», а не абревіатурою КАІ.
Реорганізація 2023–2026 років: що насправді змінилося
Рішення Міністерства освіти і науки України про реорганізацію НАУ ухвалили в 2023 році, а юридично оформили протягом 2024–2026 років. Заклад розділили на два самостійні напрями. Льотна підготовка пілотів, бортпровідників і диспетчерів повітряного руху перейшла до Української державної льотної академії в Кропивницькому — саме вона тепер відповідає за практичні польоти та авіаційні тренажери льотного профілю. А академічна, наукова та інженерна частина продовжила роботу в Києві вже під назвою Державний університет «Київський авіаційний інститут», яку у лютому 2026 року скоротили до Національного університету «Київський авіаційний інститут».
У самому закладі цю трансформацію пояснюють не як розрив із минулим, а як повернення до історичного коріння: адже назва «Київський авіаційний інститут» — це та сама назва, яку заклад носив 1933 року. При цьому представники університету підкреслюють: тепер це не просто авіаційний, а університет із виразним ухилом у оборонні технології — так звана «дефенс-тек» складова, актуальна в умовах повномасштабної війни.
| Період | Офіційна назва | Ключова подія |
|---|---|---|
| 1933 | Київський авіаційний інститут | Виокремлення з КПІ в самостійний заклад |
| 1947 | Київський інститут цивільного повітряного флоту | Перехід у систему цивільної авіації |
| 1994 | Київський міжнародний університет цивільної авіації | Отримання статусу міжнародного |
| 2000 | Національний авіаційний університет (НАУ) | Указ Президента про статус національного |
| 2024–2026 | Національний університет «Київський авіаційний інститут» (КАІ) | Реорганізація, виділення льотної академії |
Джерело: офіційний сайт КАІ, Вікіпедія (стаття «Національний університет «Київський авіаційний інститут»)
Дев’ять факультетів і понад пів сотні спеціальностей
Сьогоднішній КАІ — це дев’ять факультетів, які охоплюють не лише класичну авіаційну інженерію, а й ІТ, право, економіку, дизайн та архітектуру. Абітурієнтам 2026 року пропонують понад 50 спеціальностей — від «Авіаційної та ракетно-космічної техніки» до «Комп’ютерних наук» і «Дизайну». Серед факультетів, які найчастіше називають вступники: аерокосмічний, факультет аеронавігації, електроніки та телекомунікацій, факультет кібербезпеки, комп’ютерної та програмної інженерії, факультет транспорту і логістики, факультет архітектури, будівництва та дизайну, а також факультет економіки та бізнес-адміністрування.
Практична підготовка тримається на потужній матеріальній базі, яку заклад не втратив навіть після реорганізації. Гордість кампусу — навчальний авіаційний ангар, один із найбільших подібних об’єктів у Європі, де студенти вивчають реальні літаки та авіаційні системи не з підручника, а наживо. Доповнюють картину навчальний аеродром, полігон авіаційної наземної техніки, тренажерні комплекси та аеродинамічний комплекс на базі дозвукової труби ТАД-2, у якій «продувають» моделі майбутніх літальних апаратів.
- Аерокосмічний факультет — конструювання літаків, безпілотні авіаційні системи, ракетно-космічна техніка.
- Факультет кібербезпеки, комп’ютерної та програмної інженерії — розробка ПЗ, штучний інтелект, захист інформаційних систем.
- Факультет аеронавігації, електроніки та телекомунікацій — системи керування повітряним рухом, авіоніка.
- Факультет транспорту і логістики — авіаційний транспорт, бортовий супровід пасажирських перевезень.
- Факультет архітектури, будівництва та дизайну — архітектура, дизайн середовища, містобудування.
Такий розкид напрямів пояснює, чому серед випускників закладу — не лише авіаційні інженери, а й економісти, юристи, перекладачі, психологи та соціологи: науково-педагогічний колектив налічує трьох членів-кореспондентів НАН України, понад 130 докторів наук і майже 700 кандидатів наук та доцентів, здатних вести підготовку за десятками різних галузей.
Скільки коштує навчання і які бали потрібні для бюджету
Вартість контракту в КАІ, як і в більшості українських вишів, суттєво різниться залежно від спеціальності. За спостереженнями освітніх консультантів, найдорожчими традиційно лишаються міжнародна економіка, право, журналістика та філологія, тоді як прикладна фізика, прикладна математика, авіаційна та ракетно-космічна техніка й авіаційний транспорт коштують помітно менше — держава тут активніше підтримує підготовку інженерних кадрів бюджетними місцями.
Прохідні бали за програмою ЗНО/НМТ на контрактну форму також відрізняються за роками та спеціальностями: наприклад, за даними вступної кампанії 2025 року, середній конкурсний бал на контракт за окремими інженерними освітніми програмами становив близько 140–145 балів. Реєстрація вступників на 2026 рік стартувала 1 липня, а для спеціальностей творчого спрямування — дизайну, архітектури та аудіовізуального мистецтва — додатково передбачені творчі конкурси.
Важливо для вступників на «Авіаційний транспорт» (льотна експлуатація повітряних суден): окрім стандартного пакета документів, потрібно подати чинний медичний сертифікат 1 класу, виданий відповідно до вимог Part-MED. Без нього подання документів на цю освітню програму не приймається.
Поширені помилки абітурієнтів під час вступу
Приймальні комісії щороку фіксують одні й ті самі прикрі промахи, яких легко уникнути, якщо знати про них заздалегідь.
- Плутанина зі старою та новою назвою закладу. Частина абітурієнтів досі шукає «Національний авіаційний університет» як окрему установу й губиться серед сайтів-двійників. Офіційний вступний портал прив’язаний саме до бренду КАІ.
- Пізня реєстрація на творчі конкурси. Для дизайну, архітектури та аудіовізуального мистецтва творчі іспити проходять у стислі терміни; запізнення з реєстрацією фактично закриває шлях на бюджет цього року.
- Відсутність медичного сертифіката для льотних спеціальностей. Без документа за стандартом Part-MED заява на освітню програму, пов’язану з експлуатацією повітряних суден, не розглядається.
- Орієнтація тільки на прохідний бал минулого року. Конкурсна ситуація змінюється щороку залежно від кількості поданих заяв, тож варто закладати запас у кілька балів.
- Ігнорування небюджетних освітніх програм із меншим конкурсом. Деякі затребувані напрями — наприклад, інженерія автономних роботизованих систем — пропонують контрактні місця з відносно доступною вартістю навчання порівняно з гуманітарними спеціальностями.
Кампус, гуртожитки та студентське життя
Студентське містечко на проспекті Любомира Гузара розраховане на кілька тисяч мешканців: за останніми даними, тут працює близько десятка гуртожитків, де проживає орієнтовно 5,5 тисячі студентів з України та десятків інших країн світу. Інфраструктура включає Авіаційний медичний центр із власною державною ліцензією та акредитацією МОЗ, який не лише лікує студентів, а й проводить медичну сертифікацію авіаційного персоналу відповідно до вимог Повітряного кодексу України, Центр культури і мистецтв на 1500 місць, спортивно-оздоровчий комплекс і науково-технічну бібліотеку фондом понад 2,6 мільйона примірників.
Ми провели невеликий моніторинг відгуків студентів на освітніх форумах і виявили, що більшість нарікань стосується не якості викладання, а побутових питань — тиску на місця в гуртожитках у перші тижні навчання та черг у студентській їдальні під час пікових годин. Водночас позитивні відгуки регулярно згадують доступ до реального авіаційного обладнання — можливість, яку рідко пропонують суто гуманітарні виші.
Наукова школа і відомі випускники
За майже сторічну історію заклад випустив тисячі інженерів, науковців і управлінців, чиї імена вписані в історію вітчизняної та світової авіакосмічної галузі. Найвідоміший приклад — Володимир Челомей, двічі Герой Соціалістичної Праці, академік і генеральний конструктор ракетно-космічних систем, чиє ім’я університет із гордістю згадує серед своїх випускників. Серед інших знакових постатей — лауреати Ленінської та Державних премій, професори, які викладали й досліджували авіаційну механіку, аеродинаміку та системи керування польотом.
Наукова діяльність в університеті організована через десятки кафедр і науково-дослідних лабораторій; перші студентські наукові гуртки — технічний, математичний, графічний, авіамодельний і механічний — з’явилися ще у повоєнному 1948 році і поступово переросли в повноцінну систему студентських конструкторських бюро, які діють і донині.
Часті запитання абітурієнтів
Чи існує ще Національний авіаційний університет як окрема назва?
Юридично — ні. З 2024–2026 років заклад офіційно називається Національний університет «Київський авіаційний інститут» (КАІ), а всі документи, дипломи та вступна кампанія оформлюються під цим брендом.
Куди подітися, якщо мрієте стати пілотом?
Практичну льотну підготовку пілотів, диспетчерів і бортпровідників після реорганізації веде окремий заклад — Українська державна льотна академія в Кропивницькому, тоді як теоретична авіаційна інженерія лишилася в КАІ.
Чи можна вступити іноземцю?
Так, іноземні громадяни та особи без громадянства вступають за окремим порядком прийому, деталі якого щороку публікує приймальна комісія на офіційному сайті.
Скільки триває навчання на бакалавраті?
Стандартний термін підготовки бакалавра — 4 роки, за окремими інженерними освітніми програмами — до 4,5 років; магістратура додає ще 1–2 роки залежно від спеціальності.
Чи є в університеті дистанційна форма навчання?
Так, поряд із денною та заочною формами доступна дистанційна освіта та екстернат — вибір залежить від конкретної спеціальності та освітньої програми.
Коли варто звертатися напряму до приймальної комісії
Довідники та статті, зокрема ця, дають загальну орієнтацію, але фінальні цифри — прохідні бали, кількість бюджетних місць, точні дедлайни творчих конкурсів — змінюються щороку і публікуються офіційно лише напередодні вступної кампанії. Якщо йдеться про подання документів, розрахунок конкурсного бала для конкретної особи чи уточнення пільг (наприклад, для дітей військовослужбовців або учасників бойових дій), варто звертатися напряму до приймальної комісії КАІ, а не орієнтуватися на дані з відкритих джерел, які могли зазнати змін.
Для тих, хто лише обирає між кількома технічними вишами Києва, корисно порівняти не тільки прохідні бали, а й наявність реальної практичної бази: авіаційного ангара, аеродрому, аеродинамічної труби — того, що складно імітувати в межах звичайної лекційної аудиторії і що, зрештою, і відрізняє інженерну освіту від суто теоретичної.
