Драпатий Михайло Васильович: генерал, що формує перемогу ЗСУ

Михайло Васильович Драпатий — це генерал-майор, який пройшов шлях від звичайного лейтенанта-танкіста до командувача Об’єднаних сил Збройних Сил України. Його кар’єра — не просто список посад, а живий приклад, як один чоловік з міцним характером і непохитною відповідальністю може змінювати армію в найскладніші часи. Сьогодні, у 2026 році, він очолює ключову ланку оборони країни, поєднуючи бойовий досвід із стратегічним баченням майбутнього ЗСУ.

Від прориву барикад у Маріуполі 2014-го до стабілізації Харківського напрямку в розпал російського наступу 2024-го — Драпатий завжди опинявся там, де вирішувалася доля операцій. Його стиль командування — це поєднання жорсткої дисципліни, особистої участі в боях і постійної роботи над помилками. Саме тому його призначення на найвищі посади сприймається не як формальність, а як закономірний крок для людини, яка вже давно довела свою ефективність на полі бою.

Стаття розкриває повну історію генерала: від дитинства в Кам’янці-Подільському до реформ у Сухопутних військах і сучасної ролі в Об’єднаних силах. Тут ви знайдете детальний розбір ключових операцій, принципи лідерства та те, чому Михайло Драпатий став символом нової української армії — армії, яка вчиться, адаптується і перемагає.

Ранні роки та військове покликання

Михайло Васильович Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині — місті з багатою історією фортець і козацьких традицій. Родина вчителів прищепила йому дисципліну, допитливість і відчуття обов’язку перед людьми. Після школи він зробив свідомий вибір: вступив до Харківського інституту танкових військ імені Верховної Ради України.

У 2004 році молодий лейтенант Драпатий розпочав службу в 72-й окремій механізованій бригаді в Білій Церкві. Тоді ніхто ще не уявляв, що цей хлопець із Поділля стане одним із тих, хто формуватиме обличчя сучасних ЗСУ. Ранні роки служби — це щоденна рутина: навчання екіпажів, підтримка техніки, постійні тренування. Але саме вони заклали фундамент характеру: точність, швидкість рішень і вміння вести за собою людей у будь-яких умовах.

Бойове хрещення 2014 року: Маріуполь і прорив з оточення

Коли у 2014-му почалася війна на Донбасі, майор Драпатий уже командував 2-м батальйоном 72-ї бригади. Травень став випробуванням на міцність. У Маріуполі його підрозділ здійснив легендарний прорив: на БМП колона прорвала барикади, звільнила заручників. Кадри того штурму облетіли світ і стали одним із перших символів української стійкості.

А в серпні того ж року батальйон потрапив у складне становище під Ізвариним. Російські ракетні удари, мінні поля, оточення. Драпатий ухвалив рішення: знищити важку техніку, щоб не віддати ворогу, і вивести 260 бійців із 30 одиницями озброєння через 40 кілометрів ворожої території. Прорив тривав три доби. Один загиблий — і сотні врятованих життів. Цей епізод став класикою військової науки: поєднання холодного розрахунку, мужності та турботи про кожного солдата.

Зростання в лавах: від бригади до оперативних угруповань

Після 2014-го Драпатий не зупинився. Він закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, став начальником штабу — першим заступником командира 30-ї механізованої бригади. У 2016–2019 роках очолив 58-му окрему мотопіхотну бригаду. Під його керівництвом бригада брала участь у боях на Бахмутській трасі, утримувала ключові позиції й демонструвала, як можна воювати ефективно навіть у складних умовах.

2017 рік приніс магістерський ступінь, а 2021-й — топовий випуск оперативно-стратегічних курсів. Британський посол вручила йому «Меч королеви» — визнання міжнародного рівня. Звання бригадного генерала (грудень 2021) і генерал-майора (жовтень 2024) стали логічними етапами. Драпатий не просто просувався по службі — він постійно вдосконалював систему підготовки, впроваджував нові підходи до управління підрозділами.

Повномасштабне вторгнення: ключова роль у звільненні Херсонщини

З 2022 року генерал-майор Драпатий командував оперативно-тактичними угрупованнями на півдні. ОУВ «Херсон», Каховська й Криворізька групи військ — саме під його керівництвом українські сили просунулися на 6–23 кілометри, звільнили десятки населених пунктів. Контрнаступ правобережжя Херсонщини в листопаді 2022-го став одним із найбільших успіхів ЗСУ. Драпатий акцентував на координації, дронах, електронній боротьбі та мотивації бійців. Він завжди повторював: перемога народжується не лише на передовій, а й у тилу — через якісну підготовку.

2024 рік: стабілізація Харкова та Луганська

Травень 2024-го приніс нову загрозу — російський наступ на Харківщині. Драпатий очолив ОТУ «Харків». Під його командуванням ситуацію стабілізували, а потім перейшли до контрнаступальних дій у районі Липців. Вересень — ОТУ «Луганськ». Знову складний напрямок, знову успіх у покращенні лінії фронту. Паралельно він обіймав посаду заступника начальника Генерального штабу з підготовки військ. 29 листопада 2024 року Президент призначив його командувачем Сухопутних військ ЗСУ.

На чолі Сухопутних військ: реформи, відповідальність і перехід

На новій посаді Драпатий одразу взявся за реформи. Грудень 2024-го — оголошення змін у рекрутингу (боротьба з корупцією), бойовій підготовці та впровадженні сучасних технологій. Січень 2025-го — інспекції бригад, вирішення проблем із дезертирством через навчання та мотивацію. У січні він також очолив ОСУВ «Хортиця» — один із найгарячіших секторів.

1 червня 2025 року генерал подав рапорт про звільнення з посади командувача Сухопутних військ. Причина — ракетний удар по навчальному полігону, загибель 12 військових. Драпатий взяв особисту відповідальність: «Я не зміг у повній мірі забезпечити виконання своїх наказів». Цей вчинок підкреслив його принцип — командир відповідає за все. Вже 3 червня 2025 року його призначили Командувачем Об’єднаних сил ЗСУ. Сьогодні він продовжує координувати дії різних видів військ, забезпечуючи єдність і ефективність оборони.

Лідерство, яке надихає

Що відрізняє Драпатого? Він не сидить у кабінеті. Командир, який ходить «в поле», знає кожного бійця на ім’я і завжди готовий пояснити рішення. Його підходи: делегування повноважень, акцент на технологіях, постійне навчання на помилках. Він говорить просто і по суті: найвища нагорода — подяка простого українця. Ці слова відображають його ставлення до служби.

Цікаві факти

Позивний «Рубін» — саме так знали Драпатого в 2014-му. Символ міцності та чистоти. Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького (три ступені) плюс Хрест бойових заслуг і «Народний Герой України» (2016). «Літаюча БМП» — відеокадри маріупольського прориву стали вірусними ще до ери TikTok. Міжнародне визнання — «Меч королеви» від Великої Британії за найкращий випуск курсів. Родина в тилу — одружений, виховує сина й доньку. Дружина Юлія підтримує його в усьому, залишаючись у тіні. Принцип відповідальності — відставка 2025 року показала: для нього слово «командир» означає насамперед «відповідальний».

Ключові етапи кар’єри в таблиці

Джерела даних: Вікіпедія, офіційні повідомлення ЗСУ, матеріали ЛІГА.net та Міноборони (станом на 2026 рік).

Драпатий продовжує служити. Кожен його крок — це не просто військова операція, а вклад у майбутнє, де українська армія сильніша, розумніша й непереможна. Історія генерала ще пишеться — і ми маємо честь спостерігати її наживо.