Гео Лерос, той самий бунтар з київських муралів, який кинув виклик самим вершинам влади, у лютому 2026 року міцно тримається на парламентській арені в Києві. Позафракційний депутат Верховної Ради IX скликання не зник, як шепотіли чутки, а регулярно з’являється на засіданнях, кидаючи гострі запитання президенту про корупцію, обіцянки та долю полонених на Азовсталі. Його присутність у стінах Ради – як тихий грім перед бурею, де кожне слово несе заряд минулих скандалів і свіжих викриттів.
Від арт-куратора, що малював стіни Києва яскравими полотнами, до опозиціонера, якого намагалися відсторонити від трибуни, – шлях Лероса сповнений драми. Сьогодні, на початку 2026-го, він фокусується на комітетській роботі, уникаючи зайвого шуму, але не втрачаючи гостроти. Стенограми Ради від 10-11 лютого підтверджують: Лерос на місці, живий і бадьорий, готовий до нових раундів.
Ця історія не про зникнення, а про виживання в епіцентрі політичних торнадо – де мистецтво зустрічається з владою, а сміливість платить цінуючу данину судам і критиці.
Київські вулиці, де колись з’являлися його мурали, досі шепочуть про Гео Лероса як про того, хто перетворив сірі стіни на крик душі. Сьогодні, у 2026-му, цей чоловік з вірменським корінням не ховається в тіні, а стоїть на трибуні Верховної Ради, кидаючи виклики тим, кого колись підтримував. Станом на кінець лютого 2026-го Гео Лерос перебуває в Києві, виконуючи обов’язки депутата без зайвої помпи. Він бере участь у пленарних засіданнях, комітетах і навіть задає незручні питання безпосередньо Зеленському.
Від київських муралів до великої політики: ранні роки
Уявіть молоду людину, яка замість класичних полотен обирає бетонні стіни мегаполісу – ось так Гео Багратович Лерос, народжений Геворгом Курехяном 24 квітня 1989-го в Києві, почав свій шлях. Вірменське коріння додало йому вогню: сім’я переїхала до столиці, де хлопець виріс серед пульсуючого ритму міста. Закінчивши факультет міжнародного права Академії адвокатури, він не пішов у юриспруденцію, а кинувся в мистецтво, ніби фреска, що оживає на фасаді.
Заснувавши артпроєкти Art United Us та ГО “Сіті-Арт”, Лерос став автором близько 70 муралів по всій Україні – від гігантських портретів героїв АТО до абстрактних закликів до єдності. Його книга “Kyiv Street Art” – перша українська енциклопедія вуличного мистецтва – розійшлася тиражем, що здивував видавців. А короткометражка “A lifetime older” про вчителя-медика з фронту здобула премії на фестивалях у Калькутті та Сан-Франциско. Волонтерство в фонді “Сестри перемоги” додало глибини: Лерос не просто малював, а відчував пульс війни ще до політики.
Ці роки – як палітра барв, де стріт-арт змішувався з соціальними проєктами. Кураторство муралів на станції метро Осокорки (проєкт “More than us” від Мінінформполітики) коштувало бюджету 3,6 млн грн, але митці працювали безкоштовно, а кошти йшли на логістику. Саме тут Лерос вкусився в культурну політику, ставши радником міністра Юрія Стеця та Кличка. Перехід до влади здавався логічним – мистецтво завжди було його зброєю проти сірості.
Вхід у вищу лігу: радник Зеленського та депутатський мандат
2019 рік став поворотом: Лерос увійшов у список “Слуги народу” під 23-м номером, без партквитка, але з харизмою вуличного художника. Обраний до Ради, він одразу посів посаду заступника голови Комітету з гуманітарної та інформаційної політики, очоливши підкомітет з культурної політики. Навіть став позаштатним радником президента Зеленського з червня 2019-го по березень 2020-го – іронія долі, бо згодом саме там зародилися скандали.
У Раді Лерос не сидів склавши руки: підписував постанови про звільнення Авакова, підтримував легалізацію медканабісу (законопроєкт №7457) та заборону релігійних установ, пов’язаних з РФ (№8371). Його голосування часто йшли проти монобільшості – проти знищення незалежності САП і НАБУ (№12414). За даними Chesno.org, з 2022-го по 2023-й він пропустив 45% голосувань, але воєнний стан і відсторонення пояснюють прогалини.
Цей період – як раптовий сплеск адреналіну: від ентузіазму “нових облич” до перших тріщин. Лерос вірив у реформи, але швидко розчарувався, перетворившись на внутрішнього критика. Його енергія, що колись оживила мурали, тепер била по системі зсередини.
Скандали, що сколихнули Раду: плівки, пальці та бійки
Скандали Лероса – це вибухи, що змінювали політичний ландшафт. Усе почалося з “плівок Єрмака” 29 березня 2020-го: фрагменти розмов брата глави ОП Дениса про продаж посад за 100 тис. доларів. НАБУ, ДБР, СБУ – хвилі проваджень, але САП перекваліфікувала на шахрайство. Денис Єрмак подав позов, Лерос програв суд у 2021-му, зобов’язавшись спростувати.
Жовтень 2020-го: плівки про Тищенка та Комарницького, підпал авто Лероса (справа закрита 2023-го через строки). Перша бійка в Раді IX скликання – через його “своєрідний гумор”. Кульмінація: 1 вересня 2020-го критика Зеленського з трибуни, порівняння з “мікробом”, виключення з фракції. А 2021-го – легендарний середній палець на адресу президента під час розгляду кадрових питань, нова підозра в хуліганстві від ДБР.
Щоб розібратися в хронології, ось ключові віхи:
| Дата | Подія | Наслідки |
|---|---|---|
| Березень 2020 | Плівки Єрмака | 5 проваджень, затримання Штанька |
| Вересень 2020 | Виключення з СН | Позафракційний статус |
| 2021 | Середній палець Зеленському | Підозра в хуліганстві, суд |
| Лютий 2023 | Відсторонення від засідань | Верховний Суд скасував (2023) |
| Грудень 2023 | Закриття справи підпалу авто | Закінчення строків |
За даними rada.gov.ua та uk.wikipedia.org. Ці події не зламали Лероса – вони загартували його, перетворивши на символ опору всередині системи. Гумор? Так, чорний, але ефективний.
Гео Лерос де зараз: фокус на Києві та Раді
У 2026 році Гео Лерос живе й працює в Києві, регулярно відвідуючи Верховну Раду. Стенограми від 10 лютого показують його виступ з трибуни, а 11-го – прямі запитання головуючому: про ігнор НАБУ щодо Єрмака, Міндіча, обіцянки Зеленського піти через корупцію. Він наголосив: півтора року відсторонення – за слово “гнида” про Єрмака, але виграв суд.
Статус: заступник голови гуманітарного комітету, співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Саудівською Аравією. Не фронтовик, але комітетська робота – його фронт. Пропуски голосувань зменшилися після повернення на 10-ту сесію. Київ для нього – не просто адреса, а база для ударів по владі.
Соцмережі та медіа: голос, що не змовкає
Facebook (leros.geo) та YouTube – його трибуни поза Радою. Останні пости: критика Єрмака, Татарова, обіцянок Зеленського. Відео “Zelensky is urgently covering his tracks” набирають перегляди. Він не зник, як у 2024-му шепотіли, а стратегічно мовчить між вибухами. Репутація? Полярна: для одних – герой, для інших – провокатор.
Цікаві факти про Гео Лероса
- Автор першої української книги про стріт-арт “Kyiv Street Art” – тираж розлетівся, надихаючи молодих художників по всій країні.
- Його фільм “A lifetime older” здобув дві міжнародні премії, знявшись на реальних подіях з фронту – без бюджету, на ентузіазмі.
- Створив 70 муралів, один з яких на Осокорках досі дивує пасажирів метро яскравими образами єдності.
- Виграв суд проти відсторонення від Ради – Верховний Суд визнав рішення незаконним, повернувши на трибуну.
- Декларував 20 млн грн готівкою у 2019-му – питання, звідки, досі гуляють чутками.
Ці перлини роблять Лероса не просто політиком, а феноменом – сумішшю артиста й бійця.
Судові перипетії: що триває у 2026-му
Справи не вщухли: хуліганство за “палець” скеровано до суду, невиконання рішень – теж. Але арешту немає, Лерос вільний. Підпал авто закрито, плівки – у глухому куті. За даними Chesno.org, НАЗК фіксувало порушення декларацій, але глобально – статус quo. Лерос використовує суди як платформу: виграє апеляції, повертається сильнішим.
Його історія – як мурал на стіні бункера: витривала, яскрава, готова до нових мазків. У Києві, в Раді, з трибуни чи Фейсбуку – Гео Лерос продовжує малювати свою картину політики, де кожен штрих кричить про справедливість. А що буде завтра? Тільки час покаже, бо такі, як він, не зникають просто так.
