Цього року Чорнобильській катастрофі виповнюється 40 років. До повномасштабного вторгнення зона відчуження поступово перетворювалася на туристичний об’єкт. Туристів привозили до Прип’яті, особливо після серіалу 2019 року. У Чорнобилі працювали науковці. Нелегали-сталкери досліджували інші частини зони.
Велика війна все змінила. Російські війська окопалися в Рудому лісі, розграбували наукове обладнання в Чорнобилі та по всій зоні. Окупація тривала лише місяць. Найгірше: Прип’ять утратила статус єдиного міста-привида в Україні. До неї долучилися Бахмут, Вугледар, Покровськ та десятки інших населених пунктів, зруйнованих окупантами.
Катастрофа Чорнобиля не стала меншою. Та порівняно з війною зона ЧАЕС нині – тихий музей просто неба. Журналісти відвідали Прип’ять у прес-турі, організованому Державним агентством з управління зоною відчуження, напередодні 40-річчя трагедії.
Дорога до мертвого міста
Зона лишається переважно військовим об’єктом. Дорога від КПП “Дитятки” до Прип’яті, повз Чорнобиль та ЧАЕС, кишить тваринами. Коні Пржевальського, олені, зайці. За 40 років екосистема зони відродилася без людей.
Природа повернулася й на північ Київщини. Під час битви за Київ гирло Ірпеня розлилося. Тепер там гніздяться десятки чапель та лелек.
Знамените колесо огляду в Прип’яті стоїть непорушно. Центральна площа та парк розваг заросли. Місто нагадує ліс із радянськими багатоповерхівками.
Фото Прип’яті заполонили медіа перед війною. Кожну точку знають, хоч і не були там. Кіношна версія з серіалу “Чорнобиль” далека від реальності.
Прип’ять – типовий радянський атомоград. Будинки будували за стандартними проектами. Подібні серії панують у Славутичі, Вараші, Нетішині, Південноукраїнську, Вишгороді та Ладижині. Характерні 16-поверхівки з гербами та червоні вежі.
Руїни та природа в 2026 році
Холодна зима 2026-го добила багато будівель. Перша школа зруйнована. Третя протікає. Палац культури “Енергетик” завалений сміттям, уламками скла та гіпсу. Збереглися рештки радянських розписів.
У третій школі на вулиці Спортивній – сліди минулої освіти: пропагандистські вірші, сторінки з Леніним, зошити. У басейні “Лазурний” прогнив паркет, аварійні сходи, порожня чаша.
Житлові будинки здаються охайними здалеку. Близько видно руйнування. Місто перетворилося на ліс із коробками багатоповерхівок. Метровий шар листя, спів птахів, соколі в небі. Серед гілок визирає мозаїчний Прометей.
Мозаїки прикрашають пошту, магазин “Струмок”, кінотеатр “Прометей”. Будинок із написом “Хай буде атом робітником, а не солдатом”.
Найстрашніше – центральна площа. Готель “Полісся”, колонада, ресторан, універсам, висотки з гербами, рожевий будинок “Райдуга”.
Універсам вражає найбільше. Величезний зал із кахлями, вивісками “Тваринні жири”, металевими візками. Апокаліптичний безлад, ніби радянський “Last of Us”.
Виходиш – і знову хвоя, пташиний спів. Радіоактивні плями ховаються деінде. Порівняно з війною – це дрібниця.
