Після екологічної катастрофи в Туапсе в Росії знову заговорили про можливі внутрішні потрясіння. Кремль намагається стримувати цю тему в межах окремих регіонів, уникаючи загальнонаціональної уваги.
Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко пояснив, чому заяви про революцію не варто сприймати буквально. За його словами, такі вкиди часто є частиною внутрішньої гри, яка знецінює ідею протестів, не провокуючи реальних акцій.
Чому Путін мовчить про Туапсе?
Історію з Туапсе свідомо не виносять на федеральний рівень. Путін не з’являється там, доки катастрофа викликає гострі запитання. Аналогічно діяли з Бєлгородом і Курською областю: губернатора Гладкова критикували за надмірну увагу до обстрілів, а Путін приїхав лише для медійної картинки.
Путін свідомо ігнорує цю історію, тому що якщо він туди поїде, про це почнуть говорити у Москві, – пояснив Коваленко.
Російська влада сегментує інформацію. Події обмежують “бульбашкою” навколо регіону, щоб вони не дійшли до ключової аудиторії – жителів Москви та Санкт-Петербурга.
Вони сегментують, створюють бульбашку навколо міста або регіону, де це відбувається, для того, щоб далі це інформаційно не потрапляло в ефір тієї аудиторії, на яку орієнтується влада, а це жителі Москви, Санкт-Петербурга в першу чергу, – наголосив він.
Тому катастрофа в Туапсе навряд чи спровокує масові протести. Її прагнуть перетворити на локальну проблему, яку швидко забудуть.
Після ударів українських дронів 16 і 20 квітня Туапсинський НПЗ зазнав серйозних руйнувань. Супутникові знімки фіксують пошкодження резервуарного парку, насосних станцій, залізничної естакади та трубопроводів. Завод зупинив прийом, зберігання й відвантаження нафтопродуктів. Пожежі спричинили “дощ із нафти”, дим поширився на сотні кілометрів. Мешканці скаржаться на забруднення моря, повітря та поверхонь.
Заяви про революцію: гра еліт
Російські еліти неоднорідні. Частина невдоволена діями ФСБ щодо блокування інтернету, Telegram і VPN, а також курсом до “китайської моделі” цифрового контролю. Це шкодить рейтингам Путіна та бізнес-інтересам.
Еліти в Росії неоднорідні. Багатьом не подобаються методи другої служби ФСБ з блокуваннями інтернету і телеграму, VPN і ось такого руху до китайської моделі, – пояснив Коваленко.
Лідер КПРФ Геннадій Зюганов попередив про ризики, подібні до 1917 року. Така заява від системної фігури знецінює тему, викликаючи скепсис.
Коли каже Зюганов про революцію, це швидше викликає сміх у багатьох, ніж серйозне ставлення до цього. Це маргіналізація, щоб сама ідея протесту в головах померла одразу, – наголосив він.
Для протестів у Росії вирішальне не гасло, а спікер. Системні особи маргіналізують ідею. Натомість слова відомого актора, як Бахруз Нагієв, могли б мобілізувати аудиторію.
Є Нагієв, наприклад, такий актор. Певні відео з Нагієвим дуже гарно заходять росіянам. От якщо б умовний Нагієв вийшов би і сказав це, він би підтягнув аудиторію, яка б повірила, що протест теоретично можливий, – пояснив він.
Режим обирає спікерів, яких легко дискредитувати, щоб ідея протесту не набула обертів.
